Отже, цивільно-правова доктрина визнає, що договори перевезення вантажів є реаль-ними, і лише деякі автори визнають, що вони можуть бути як реальними, так і консенсуальними. Конструювання того чи іншого дого-вору як реального або консенсуального зале-жить від того, в чому полягає інтерес кожної із сторін і яка мета договору, що в загальному вигляді є сумою інтересів контрагентів. Якщо мета полягає в отриманні речі, в роботі або в послузі та, відповідно, у винагороді, вказана дія (з передачі речі, виконання робіт, сплати винагороди або надання послуг) стає предметом договору. І тоді законодавець формулює договір як консенсуальний. В ін-ших випадках, коли предметом договору є здійснення певних дій щодо майна, законо-давець обирає модель реального договору. Мета договору полягає в одержанні послуги перевезення вантажу та, відповідно, одержанні винагороди перевізником, тобто суть зобов'язання полягає не в передачі ван-тажу, а в послузі доставки (перевезення) вантажу.

У статті 909 ЦК України та ст. 45 САТ УРСР законодавець дав визначення догово-ру перевезення вантажу, однак не згадав про обов'язок перевізника прийняти вантаж від вантажовідправника, залишивши за межами обов'язки сторін щодо подачі транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезен-ня. І це не випадково, оскільки, на нашу дум-ку, права й обов'язки учасників договору мо-жуть виникати як в момент прийняття ван-тажу для перевезення, так і в момент досяг-нення згоди про майбутнє перевезення, для виконання якого І повинні бути зроблені дії з приймання вантажу. У першому випадку, на нашу думку, договір буде реальним, а в другому - консенсуальним.

Умови договору автомобільного переве-зення суттєво відрізняються від умов догово-ру перевезення, наприклад, залізницею, по-вітряним, морським, річковим, транспортом. Так, на автомобільному транспорті, не мо-же здійснюватися перевезення без надання транспортних засобів під навантаження, тоб-то до цього часу між сторонами має бути до-мовленість про характер вантажу, потрібні транспортні засоби та інші умови, тобто до-говір вже має бути укладений. У ситуаціях, коли між сторонами не укладений довгост-роковий договір, спочатку, до вручення ван-тажу перевізникові, на стороні останнього виникають обов'язки з подачі транспортного засобу під завантаження. Зазначені обов'яз-ки перевізника в таких випадках не можуть бути виключені із змісту договору, і відповідні дії перевізника входять до складу пред-мета договору перевезення, отже, договір перевезення вантажів автотранспортом пови-нен вважатися укладеним раніше моменту вручення перевізникові вантажу, що підля-гає перевезенню. У зв'язку з цим, якщо роз-глядати договори перевезення конкретних вантажів автомобільним транспортом лише як реальні, виглядає проблематичним визна-чення моменту вступу цих договорів в силу. Іншими словами, на нашу думку, такі дого-вори перевезення є консенсуальними. Але якщо обов'язок перевізника з подачі автотранспорту виникає з довгострокового дого-вору, він передує договору перевезення кон-кретного вантажу і на побудову останнього як реального впливу не справляє.

На думку Д. Мєдвєдєва та В. Смирнова, ці договори носять консенсуальний, взаємний характер і спря-мовані на забезпечення планомірних від-правлень вантажів [58,с.378]. Дійсно, довго-строкові (річні) договори вважаються укла-деними після досягнення згоди їх сторонами, тому можуть вважатися консенсуальними.

Договір перевезення є строковим. В договірних відносинах з перевезен-ня вантажів необхідно відрізняти такі види строків: строк дії договору, строк перевезення, строки виконання окремих зобов'язань, які пов'язані з перевезенням вантажів. Договори перевезень за строками їх дії поділяються на разові та довгострокові. Так, за ч. З ст. 307 Господарського кодексу України (ст. 914 ЦК України) вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних упродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник — подавати до пе-ревезення вантажі в погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори (ч.4 статті 307 Господарського кодексу України): довгостроковий — на залізничному і морському транспорті; навігаційний — на річковому транспорті (внутрішньому флоті). Особливості укладення довгостроко-вих договорів залежно від виду транспорту визначаються транспортни-ми кодексами, статутами, правилами перевезень вантажів.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Офертою визнається лише така пропо-зиція про укладення договору, яка, по-перше, містить істотні умови договору; по-друге, підтверджує намір оферта вважати себе зобов'язаним за договором у разі її прийнят-тя; по-третє, адресована певній особі чи особам [64,с.475 ]. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента.

Укладен-ня договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечу-вати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з пра-вилами здійснення відповідних перевезень. Причому від перевізних документів (документів, що підтверджують укладення договору переве-зення і передачі вантажу) необхідно відрізняти транспортні документи, які складаються на підставі перевізних документів щодо вантажу. Це такі документи, як дорожній лист, маніфест, дорожня відомість тощо.

Дорожній лист — це документ встановленого законодавством зраз-ка для визначення та обліку роботи транспортного засобу. Маніфест являє собою перелік коносаментів. Маніфест (реєстр) — це товаросу-провідний документ, у якому заявлено всі міжнародні експрес-відправлення, що містяться в цьому вантажі, та який може виступати в ролі єдиного транспортного документа при перевезенні консолідованих міжнародних експрес-відправлень під митним контролем з митниці відправлення до митниці призначення.

Особливості укладення договорів, а також складання перевізних документів залежно від виду транспорту визначаються транспортними кодексами,