У Господарський кодекс України 2003 р. увійшли норми про іноземні інвестиції. [Додаток № 32].

Особливий інтерес становлять прийняті в Казахстані акти, що передбачають державну підтримку прямих інвестицій, на підставі яких були затверджені пріоритетні сектори економіки, де інвесторам повинні надаватися особливі пільги, акти про створення спеціального державного органу з інвестицій. Указом Президента Республіки Казахстан в 2000 р. були затверджені "Правила про надання пільг і преференцій при укладанні контрактів з інвесторами, що здійснюють інвестиційну діяльність в пріоритетних секторах економіки"; Закон Казахстану від 8 січня 2003 "Про інвестиції" поширюється на інвестиції, незалежно від того, чи мають вони іноземне або вітчизняного походження.

Суттєве значення для регулювання іноземних інвестицій, у тому числі і для певних речових прав інвесторів, що мають закони про надра та надрокористування, про нафту і інших природних ресурсах, прийняті в Росії, в інших країнах СНД (Азербайджану, Казахстану та ін.) У Росії діє Закон РФ від 21 лютого 1992 "Про надра" (с изм. И доп. Від 7 січня 2000 р.), В Казахстані – Закон від 27 січня 1996 (с изм. 1999 р.) "Про надра та надрокористування".

Кожна держава встановлює певний порядок допуску іноземного капіталу. В одних країнах діє дозвільна (або ліцензійна) система (наприклад, в Індії, ряді держав Латинської Америки), в інших – встановлено в принципі вільний доступ капіталу. Суть дозвільної системи полягає в тому, що інвестору видається попередній дозвіл (ліцензія) на здійснення інвестиційної діяльності. Перевага цієї системи полягає в тому, що вона забезпечує найкращі можливості для контролю над діяльністю іноземного інвестора. У той же час встановлення додаткових обмежень для доступу капіталу створює великі можливості для корупції адміністративного апарату, який відає видачею дозволів.

При будь-якій системі держава, що приймає інвестиції, може встановлювати заборони та обмеження для здійснення іноземними інвесторами певних видів діяльності або для здійснення такої діяльності на певних територіях.

Правове становище іноземних інвестицій в країнах, що розвиваються відрізняється великою різноманітністю, що пояснюється істотними відмінностями в політиці цих країн по відношенню до іноземного капіталу. В одних країнах іноземний капітал обмежувався, піддавався державному контролю, а в ряді випадків націоналізовано, в інших – заохочувався шляхом надання певних пільг і гарантій. Для політики, що розвиваються, по відношенню до іноземного капіталу характерні приватні коливання і зміни. Це пояснюється значною мірою тим, що зазначені держави, відчуваючи гострий брак ресурсів для капіталовкладень, змушені вдаватися до залучення коштів ззовні. Однак іноземні монополії надають інвестиції на таких умовах, які часто йдуть врозріз з національними інтересами цих країн.

Правовий режим іноземної власності визначається насамперед внутрішнім законодавством країн, що розвиваються (гірським законодавством, законами про розробку природних багатств, спеціальними інвестиційними кодексами). У даній галузі міжнародного приватного права норми цього законодавства безпосередньо регулюють відносини між приватними іноземними інвесторами і державою, що приймають інвестиції, тобто, як правило, застосовується не колізійних, а прямий метод регулювання.

До числа найважливіших заходів з обмеження іноземних капіталовкладень належать: а) встановлення особливого державного контролю за допуском іноземного капіталу до розробки надр і природних багатств; б) недопущення іноземного капіталу в певні, найбільш важливі для народного господарства галузі; в) встановлення обов'язкової частки участі національного державного або приватного капіталу в підприємствах, що створюються іноземними фірмами (в змішаних товариствах); г) заходи, спрямовані на використання якоїсь частини прибутків закордонних підприємств для внутрішніх потреб країни, що розвивається (оподаткування, обмеження при перекладі прибутків за кордон тощо); д) визначення концесійної політики.

Інвестиційне законодавство деяких країн Азії та Африки передбачає зазвичай кілька режимів для іноземних інвестицій, причому особливо привілейований режим встановлюється для підприємств, що вимагають великих капіталовкладень і що створюються в тих галузях економіки, в яких найбільш зацікавлена країна, що розвивається. Основні пільги, що надаються привілейованим режимом, зазвичай наступні: звільнення від митних зборів при ввезенні обладнання та сировини, необхідного для будівництва та діяльності підприємства; повне або часткове звільнення протягом певного терміну від податку на прибуток; безмитне вивезення готової продукції; право повного або часткового перекладу прибутків за кордон; надання гарантій на випадок націоналізації і т.п.

Міжнародно-правова охорона торговельних марок (товарних знаків) певною мірою здійснюється Паризькою конвенцією про охорону промислової власності. Зазначена Конвенція була першим міжнародно-правовим актом, що визначив принципові засади міжнародно-правової охорони торговельних марок, які, до речі, у названій Конвенції називаються просто «знаки».
Відповідно до цієї Конвенції умови подання заявки і реєстрація торговельної марки визначається в кожній країні Союзу її національним законодавством. Проте будь-яка інша країна Союзу не може відмовити заявникові у реєстрації торговельної марки на тій підставі, що заявникові було відмовлено в країні його походження. Знаки, зареєстровані в одній країні Союзу, розглядаються як незалежні від знаків, зареєстрованих в