ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ВЧЕННЯ ПРО СЛІДИ ЗЛОЧИНУ

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ І. Історія розвитку криміналістичного вчення про сліди злочину

1.1. Виникнення і розвиток вчення про окремі види слідів………….7

1.2. Теоретичні основи дослідження слідів у ХІХ – ХХ століттях...11

1.3. Загальні положення сучасного слідознавства…………………15

РОЗДІЛ ІІ. Поняття, механізм утворення та значення слідів у кримінально-процесуальному доказуванні

2.1. Поняття слідів злочину…………………………………….……..18

2.2. Механізм утворення слідів злочину……………………………..22

2.3. Значення слідів злочину у кримінально-процесуальному доказуванні……………………………………………………………26

РОЗДІЛ ІІІ. Характеристика окремих слідів злочину

3.1. Критерії класифікації слідів злочину……………………………29

3.2. Характеристика слідів людини…………………………………36

3.3. Сліди предметів та інших матеріальних об’єктів……………..43

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….51

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………53

ВСТУП

Актуальність теми. Для боротьби зі злочинністю державою з різним успіхом проводяться заходи політичного, правового, соціального, економічного, просвітницького характеру, які певним чином впливають на рівень злочинності взагалі. Ці заходи в сукупності мають стратегічне значення, справляють позитивний вплив на зміцнення законності і правопорядку, але для розкриття конкретних злочинів вони мають вельми опосередковане значення. В цьому сенсі для забезпечення успішного вирішення органами дізнання, слідчими повсякденних завдань, пов’язаних з повним, об’єктивним та всебічним розслідуванням і попередженням злочинів, слід постійно звертати увагу на криміналістику, її розвиток, тенденції, вдосконалювати існуючі та створювати нові методи дослідження речових доказів.

Функція криміналістики, як науки про закономірності виникнення інформації про злочин та засоби й прийоми виявлення, вилучення, дослідження, оцінки та використання цієї інформації для ефективного розслідування, саме і полягає у науковому забезпеченні працівників органів дізнання, слідчих, експертів та суддів спеціально розробленими та перевіреними практикою технічними засобами, тактичними прийомами та методами розслідування і судового розгляду конкретних кримінальних справ.

У системі доказів особливе місце належить різноманітним речовим доказам. Велику, а часом і вирішальну роль серед них відіграють сліди, які у реальних просторових і часових вимірах відображають індивідуально визначені об’єкти речової обстановки розслідуваної події. Удосконалюючи існуючі та розробляючи нові методи, способи і засоби виявлення, вилучення та дослідження слідів, вчені-криміналісти зробили великий внесок не тільки у розвиток науки криміналістики взагалі, а й у вирішення пов’язаних зі слідами практичних питань, що виникають у процесі розслідування злочинів.

Криміналістичне слідознавство активно досліджується багатьма науковцями. Криміналістичному вченню про сліди присвячені наукові праці Т.В. Аверьянової, П.Д. Біленчука, Р.С. Бєлкіна, А.П. Геля, Г.І. Грамовича, І.І. Котюка, В.П. Колмакова, І.Ф. Крилова А. Леві, В.К. Лисиченка, М.В. Салтевського, Н. Селіванова, О. Чучукала, Б.І. Шевченка, В.Ю. Шепітька, В. І. Шиканова, І. М. Якімова. та багатьох інших вчених. Праці цих та інших вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі криміналістики стали науково-теоретичним підґрунтям дипломної роботи.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій комплексно дослідити теоретичні основи криміналістичного вчення про сліди.

Зазначена мета зумовила необхідність постановки і вирішення таких завдань:

1) дослідити історичні аспекти виникнення і розвитку криміналістичного вчення про сліди злочину;

2) визначити загальні положення сучасного слідознавства;

3) з’ясувати поняття та механізм утворення слідів;

4) встановити значення слідів у кримінально-процесуальному доказуванні;

5) розглянути критерії класифікації слідів злочину;

6) розглянути особливості окремих слідів злочину;

7) запропонувати

Об’єктом дослідження теоретичні та практичні питання сутності і місця слідів у доказово-пізнавальному процесі кримінального судочинства та засоби і методи їх дослідження в минулому і на сучасному етапі розвитку криміналістики.

Предметом дослідження є закономірності утворення слідів і виникнення у зв’язку з цим доказової інформації та значення останньої для розслідування.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод пізнання, історичний метод використовувався при з’ясуванні історичних витоків криміналістичного слідознавства, а також порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, та статистичний методи.

РОЗДІЛ І.

Історія розвитку криміналістичного вчення про сліди злочину

1.1. Виникнення і розвиток вчення про окремі види слідів

Сліди при розкритті та розслідуванні злочинів використовуються з глибокої давнини. Про те, що вони використовувались ще до нашої ери свідчать древньоіндійські закони Ману (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), у яких розслідування злочину порівнюється з діями мисливця, який розшукує здобич за слідами крові [11, с.150]. У законах вавилонського царя Хаммурапі (приблизно ХХ ст. до н.е.) містяться згадки про використання документів в якості об’єктів судового слідства.

Згадки про сліди містяться також у Польській Правді (ХІІІ ст.) та у деяких інших історичних пам’ятках феодальних часів [18, с.22].

Говориться про сліди і у древньоруських історичних пам’ятках права. У Договорі Русі з Візантією (911 р.) сказано: «Що ж стосується злочинів, якщо станеться злодіяння, домовимося так: нехай обвинувачення, яке міститься у публічно представлених (речових) доказах, буде визнане доказаним». [12, с. 3]. Дослідник історії російського права Г.Ф. Еверс вважає, що під згаданими у статті доказами слід розуміти зовнішні ознаки події злочину – рани, плями крові і т.д. [12, с.4].

Спеціальну статтю про сліди містить і Руська Правда. Відповідно до Руської Правди, процес розшуку починався призивом на допомогу «кликом» чи «закличем». Якщо через три дні після «закличу» власник речі знаходив її у кого-небудь, то ця особа вважалася злодієм і повинна була не тільки повернути річ, але й сплатити кримінальний штраф. Разом з тим, «заклич» був призивом до початку провадження слідства за «гарячими» слідах. При відсутності злочинця, наприклад злодія, потерпілий призивав навколишніх разом з ним «слід гнати».

«Слід гнати» в давнину означало розшук у широкому розумінні, включаючи показання очевидців і т.д. Цей вислів означав і сліди в прямому їхньому значенні. Тільки такі сліди могли загубитися на великій дорозі або на пустирі, про що говориться в наведеній статті Руської Правди.

Із приводу слідів крові в Руській Правді говорилося: «Якщо хто-небудь буде побитий до