Сліди сперми, слини, інших виділень організму (поту, калу, сечі й ін.) теж є слідами, здатними допомогти в ідентифікації людини. У цих слідах можуть міститися, наприклад, солі або метали в слині, частині продуктів у калі й т.д. [18, с.198-208].

3.3. Сліди предметів та інших матеріальних об’єктів

Розділ трасології, що вивчає сліди різних знарядь й інструментів, називається механоскопією. Сліди знарядь й інструментів найчастіше залишаються при повному або частковому руйнуванні (зламі) перешкод, причому використовуються, як правило, засоби механічного впливу, рідше – термічного й хімічного. Способи використання інструментів у процесі вчинення злочинів досить різноманітні. Можливі злами або руйнування частин дверей, замків, механізмів та ін.

Сліди знарядь зламу поділяються на групи за механізмом слідоутворення, зумовленим способом зламу і видом інструмента. У зв'язку із цим розрізняють:

1) сліди тиску (удару);

2) сліди тертя (ковзання)

3) сліди різання.

Сліди тиску (удару) залишаються при зламі перешкод різними тупими предметами. Вони утворюються при таких способах зламу, як відтискання за допомогою ломика дверей або ригеля замка, розбивання цегельної стіни. В результаті удару або тиску знаряддям утвориться об'ємний слід у вигляді вм’ятини, а якщо прикладена сила настільки велика, що знаряддя проходить крізь товщу перешкоди, виникає пробоїна, що відображає контури інструмента. Утворення вм’ятин і пробоїн при зламі можуть супроводжувати поверхневі сліди. Ці сліди виникають при невеликих зусиллях, прикладених до знаряддя зламу, і утворюються за рахунок фарбування поверхні перешкоди речовиною, перенесеною зі знаряддя зламу, або за рахунок видалення знаряддям зламу забарвленої речовини з поверхні зламаної перешкоди. Такі поверхневі сліди зламу називаються відбитками й відшаруваннями.

Сліди тиску (удару) - вм’ятини, пробоїни, відбитки й відшарування – дзеркально відображають зовнішню будову контактної поверхні знаряддя зламу: форму, величину, характер рельєфу і його індивідуальні особливості. Тому з їх допомогою можливо встановити групову належність інструмента, а після його виявлення ідентифікувати знаряддя зламу.

За розташуванням слідів на перешкоді можна визначити просторове положення знаряддя зламу під час слідоутворення і тим самим вирішити питання про те, з якої сторони, зовнішньої чи внутрішньої, було вчинено злам, що є важливим при перевірці версії про інсценування крадіжки зі зламом.

Сліди тертя (ковзання) утворюються, коли знаряддя зламу сковзає по поверхні перешкоди, не заглиблюючись у її товщу. Сліди тертя найчастіше зустрічаються в комбінації зі слідами тиску при відтисканні дверей, зламі висячих замків за допомогою підроблених ключів і відмичок. Сліди тертя утворюються гострими гранями застосовуваних для зламу ломиків, викруток, монтувальних лопаток й інших подібних інструментів, а також ключами, відмичками й загостреними металевими стрижнями. При використанні у якості знаряддя зламу таких інструментів і предметів їхня контактна межа може деформувати слідосприймаючу поверхню. Характер деформації залежить від того, під яким кутом знаряддя нахилене до поверхні перешкоди. Цей кут, називається фронтальним кутом і утворюється фронтальною площиною знаряддя зламу й площиною слідосприймаючої поверхні. Якщо знаряддя зламу нахилено під тупим фронтальним кутом, то при його ковзанні відбувається зішкрібання незначного шару перешкоди й утворюється слід, що називається слідом зішкрібання. Якщо ж знаряддя нахилене під гострим фронтальним кутом, то відбувається ущільнення поверхневого шару перешкоди й утворюється слід, що називається слідом ущільнення. Слід ковзання може утворитися барвником або брудом зі знаряддя зламу. Такий слід прийнято називати мазком.

У слідах ковзання кожна точка рельєфу грані інструмента відображається у вигляді лінії. Ці лінії називаються трасами. Взаємне розташування трас і їхня відносна ширина залежить від того, яке було зустрічне положення знаряддя зламу при його переміщенні по слідосприймаючий поверхні.

Криміналістичне значення слідів ковзання, хоча вони і викривлено відображають зовнішню будову слідоутворюючого об’єкта, дуже велике. За шириною сліду можна визначити ширину робочої поверхні знаряддя зламу а, отже, встановити його групову належність. Після виявлення передбачуваного знаряддя його можна ідентифікувати. При встановленні групової належності й ідентифікації знарядь зламу за слідами ковзання враховується зустрічне положення інструмента при слідоутворенні.

Всі види різання можна поділити на три види:простий розріз (розруб), зустрічний розріз і розріз із відділенням дрібних часток матеріалу (стругання, розпилювання, свердління).

Простий розріз або розруб полягає утому, що перешкода розділяється на частини за допомогою клинчастих ріжучих інструментів. Так діють сокира, зубило, ніж. В результаті їхнього застосування залишаються сліди простого розрізу, причому вони виникають одночасно на двох частинах розрізаного предмета і їхній рельєф не збігається, тому що вони утворюються різними сторонами ріжучої крайки.

Зустрічний розріз полягає у поділі предмета на частини за допомогою двох ріжучих лез, що рухаються назустріч один одному. Такий спосіб різання характерний для слюсарних і саперних ножиць. Сліди, утворені ними, називаються слідами зустрічного розрізу. На торці зрізу кожної частини розрізаного предмета залишаються сліди від різних сторін двох ріжучих крайок, зустрічне й похиле положення яких постійне.

Різання з відділенням дрібних часток матеріалів перешкоди відбувається при струганні, свердлінні й розпилюванні з використанням відповідних інструментів. При цьому утворюються сліди стругання, сліди свердління й сліди розпилювання.

Сліди стругання відрізняються від слідів простого розрізу лише величиною відокремлюваних часток (стружки).

Сліди свердління утворюються свердлами різних видів і діаметрів, тому по них можна встановити групову приналежність свердла.

Сліди розпилювання утворюються зубами пилки. Ріжучі крайки зубів залишають сліди,