Сліди запаху. Запах – це складне фізичне й фізіологічне явище. Запах має ряд ознак: летучість, розсіюваність, змішуваність і дифузія. Запах залежить від форми молекул речовини й від того, наскільки точно він посилається відповідно до лунки або гнізда на поверхні нюхового органу і молекула відповідної конфігурації входить у заглиблення рецептора [ 30, с.15.]. Існують й інші характеристики запаху. Форми молекул різні, що відповідно створює різний запах наприклад, мускусний запах властивий молекулам у формі диска, молекули з камфорним запахом мають форму пари.

Запах кожної людини індивідуальний й у своїй індивідуальності неповторний. Індивідуальний запах кожної людини з часом відносно не змінюється й зберігає свою первинну індивідуальність [33, с.50]. За допомогою методів газово-рідинної хроматографії й мас-спектроскопії можна визначити належність запаху певній людині. За запахом можна визначити вік людини, її дієту, здоров’я й район проживання [ 33, с.72].

Крім розглянутих вище криміналістичних слідів є також сліди, що виникли від інших впливів не механічного характеру: хімічні сліди, токсикологічні сліди, сліди несправності механізмів.

Варто зазначити, що сліди різних предметів (знарядь злому, інструментів, транспортних засобів тощо) свідчать про перебування цих предметів на конкретних ділянках місця події, але в жодному разі прямо не можуть вказувати на участь у даній події їх власника, на відміну від відображення частини людського тіла або відокремлених його часток чи матеріалізованих результатів функцій організму, які за певних умов можуть однозначно констатувати безпосередній фізичний зв’язок конкретної людини з даним місцем.

ВИСНОВКИ

З розвитком технічних і технологічних наук криміналістика, і особливо криміналістична техніка, швидко розвивалася, зокрема, в області експертизи криміналістичних слідів. Можна сказати, що тепер майже всі сліди, залишені на місці вчинення злочину, можуть бути виявлені, вилучені, збережені, піддані експертизі й використані як докази [9, с.82.].

Оскільки при огляді місця події практично при всіх видах злочинів (за винятком, можливо тільки економічних) найчастіше виявляються сліди біологічного походження у вигляді слідів крові, слини (недопалки, кляпи, конверти), сперми (злочини на сексуальному ґрунті), частки органів і тканин, волосся, а відбитки пальців, запахи й записи голосу найчастіше відсутні, найбільш перспективним і значимим є, на нашу думку, Днк-аналіз – метод, що дозволяє ідентифікувати особу із погрішністю всього 1/13000000.

Зовсім недавно всього один шлях встановлення,факту присутності особи на місці події – був метод порівняння відбитків пальців. Однак, у деяких випадках, злочинці залишали після себе й інші докази, ніж їхні відбитки пальців. Так, зокрема, у випадках насильницьких злочинів, таких як зґвалтування, розбійні напади й убивства, можуть бути виявлені сліди, які належать злочинцеві, у вигляді волосся, крові, сперми або слини. З іншого боку, подібні сліди можуть бути перенесені з тіла потерпілого на тіло або одяг злочинця. Протягом значного періоду часу вчені намагалися визначити майбутнє цього біологічного доказу, що може використавуватися для впізнання людини шляхом, подібним до відбитків пальців. Протягом останніх декількох років методи аналізу окремих видів ДНК-(дезоксирибонуклеиновая кислота) варіацій були визнані як досягнення. Впровадження цих методів було названо “DNA fingerprinting” - “Днк-дактилоскопія”, у цей час прийнятий міжнародний термін - “ДНК- профілювання”.

Роль криміналістичної трасології у розкритті та розслідуванні злочинів є значною та вагомою, так як саме за допомогою проведення трасологічних експертиз, під час яких досліджуються сліди злочину встановлюється окремі обставини злочинної події, які потім дозволяють розкрити цей злочин та встановити осіб, що його скоїли. Слід сказати, що можливості криміналістичної трасології в справі забезпечення отримання слідством і судом достовірної і об’єктивної інформації щодо злочинної події, що розслідується постійно збільшуються. Здійснюється це перш за все завдяки розвитку криміналістики в цілому та криміналістичної трасології, зокрема шляхом запозичення до неї новітніх наукових розробок з інших наук. В останній час в нашій країні почала приділятися значна увага комп’ютеризації криміналістичної діяльності. Цей напрямок наукових та практичних пошуків став одним з найважливіших в подальшому вдосконаленні криміналістичної діяльності із розслідування і розкриття злочинів. Вищесказане безпосередньо стосується трасології (трасологічних досліджень), так як в результаті цих наукових розробок та комп'ютеризації криміналістичної діяльності значно розширилась кількість засобів, прийомів та методів розкриття злочинів, вони стали більш сучасними та значно ефективнішими. Так, стосовно судової (криміналістичної) трасології з’явилась можливість виявляти нові (особливо мікроскопічні) сліди злочинців, розширились можливості дослідження деяких нетрадиційних слідів злочину. Проте, нажаль на сучасному етапі в Україні обсяг використання новітньої комп'ютерної техніки та нових наукових розробок у практичній роботі експертів (в.т.ч трасологів) знаходиться ще на досить низькому рівні, і не може покрити всіх потреб пов’язаних з розкриттям та розслідуванням злочинів, і тому на майбутнє для покращення ефективності цієї діяльності треба значно збільшити обсяг їх залучення та використання у практичній діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 545 с.

2. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств. – М.: Юридическая литература, 1984. – 312 с.

3. Басай В.Д. Криміналістика. Навчально-методичне забезпечення: Посібник для студентів-правознавців. – Івано-Франковськ: Плай, 2002. – 244 с.

4. Бахін В.П., Гора І.В., Цимбал П.В. Криміналістика: Курс лекцій. – Ірпінь: ВДЦ АПСУ, 2002. – 416 с.

5. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, песпективы: от теории к практике. – М.: Юридическая литература, 1988. – 236 с.

6. Белкин Р.С. Курс криминалистики. – М.: