Особливо значний внесок у дактилоскопію Френсиса Гальтона, який займаючись вивченням антропології і фізіології, у середині 60 років ХІХ ст. розпочав дослідження папілярних узорів з біологічної їх сторони. У результаті цих досліджень йому вдалося довести можливість використання відбитків пальців для цілей криміналістики.

Уже 1892 р. у «Юридичній газеті» була розміщена стаття із заголовком: «Відбитки рук і їх значення у судовій практиці» [33, с.27]. До цього часу у Московській розшуковій поліції вже почали знімати відбитки пальців у окремих категорій злочинців. З 1903 р. аналогічна практика була введена в Києві.

1.3. Загальні положення сучасного слідознавства

В останні роки інформаційна техніка досягла особливо великих успіхів, і вона все більше проникає в сферу науки криміналістики, створюючи якісно новий прогрес у виявленні, фіксуванні, зберіганні й експертизі криміналістичних слідів. Наприклад, щодо відбитків пальців не потрібно проводити кропіткої дослідницької роботи, не потрібно застосовувати фізико-хімічні прийоми, щоб бачити сліди - виявити відбитки пальців рук можна за допомогою лазерних променів. Порівняння відбитків пальців можливо таким же методом. Прилад з електронним оком показує на моніторі комп'ютера сліди, які можна фіксувати, а потім передати зображення в мережу центрального архіву експертизи, протягом декількох секунд машина видає конкретні відомості.

З розвитком технічних і технологічних наук криміналістика, і особливо криміналістична техніка, швидко розвивалася, зокрема, в області експертизи криміналістичних слідів. Можна сказати, що тепер майже всі сліди, залишені на місці вчинення злочину, можуть бути виявлені, вилучені, збережені, піддані експертизі й використані як докази [28, с.45].

Оскільки при огляді місця події практично при всіх видах злочинів (за винятком, можливо тільки економічних) найчастіше виявляються сліди біологічного походження у вигляді слідів крові, слини (недопалки, кляпи, конверти), сперми (злочини на сексуальному ґрунті), частки органів і тканин, волосся, а відбитки пальців, запахи й записи голосу найчастіше відсутні, найбільш перспективним і значимим є, на нашу думку, Днк-аналіз – метод, що дозволяє ідентифікувати особу із погрішністю всього 1/13000000.

Зовсім недавно всього один шлях встановлення,факту присутності особи на місці події – був метод порівняння відбитків пальців. Однак, у деяких випадках, злочинці залишали після себе й інші докази, ніж їхні відбитки пальців. Так, зокрема, у випадках насильницьких злочинів, таких як зґвалтування, розбійні напади й убивства, можуть бути виявлені сліди, які належать злочинцеві, у вигляді волосся, крові, сперми або слини. З іншого боку, подібні сліди можуть бути перенесені з тіла потерпілого на тіло або одяг злочинця. Протягом значного періоду часу вчені намагалися визначити майбутнє цього біологічного доказу, що може використовуватися для впізнання людини шляхом, подібним до відбитків пальців. Протягом останніх декількох років методи аналізу окремих видів ДНК-(дезоксирибонуклеиновая кислота) варіацій були визнані як досягнення. Впровадження цих методів було названо “DNA fingerprinting” - “Днк-дактилоскопія”, у цей час прийнятий міжнародний термін - “ДНК- профілювання”.[29, с.33]

Роль криміналістичної трасології у розкритті та розслідуванні злочинів є значною та вагомою, так як саме за допомогою проведення трасологічних експертиз, під час яких досліджуються сліди злочину встановлюється окремі обставини злочинної події, які потім дозволяють розкрити цей злочин та встановити осіб, що його скоїли. Слід сказати, що можливості криміналістичної трасології в справі забезпечення отримання слідством і судом достовірної і об’єктивної інформації щодо злочинної події, що розслідується постійно збільшуються. Здійснюється це перш за все завдяки розвитку криміналістики в цілому та криміналістичної трасології, зокрема шляхом запозичення до неї новітніх наукових розробок з інших наук. В останній час в нашій країні почала приділятися значна увага комп’ютеризації криміналістичної діяльності. Цей напрямок наукових та практичних пошуків став одним з найважливіших в подальшому вдосконаленні криміналістичної діяльності із розслідування і розкриття злочинів. Вищесказане безпосередньо стосується трасології (трасологічних досліджень), так як в результаті цих наукових розробок та комп'ютеризації криміналістичної діяльності значно розширилась кількість засобів, прийомів та методів розкриття злочинів, вони стали більш сучасними та значно ефективнішими. Так, стосовно судової (криміналістичної) трасології з’явилась можливість виявляти нові (особливо мікроскопічні) сліди злочинців, розширились можливості дослідження деяких нетрадиційних слідів злочину. Проте, нажаль на сучасному етапі в Україні обсяг використання новітньої комп'ютерної техніки та нових наукових розробок у практичній роботі експертів (в т.ч трасологів) знаходиться ще на досить низькому рівні, і не може покрити всіх потреб пов’язаних з розкриттям та розслідуванням злочинів, і тому на майбутнє для покращення ефективності цієї діяльності треба значно збільшити обсяг їх залучення та використання у практичній діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів.

РОЗДІЛ ІІ.

Поняття, механізм утворення та значення слідів у кримінально-процесуальному доказуванні

2.1. Поняття слідів злочину

Криміналістичні сліди вже давно досліджуються і використовуються у якості доказів при розкритті і розслідуванні злочинів. Але у визначенні поняття "криміналістичних слідів" до цього часу немає єдиного підходу. В опублікованих роботах "Сліди у криміналістичній практиці" (1931 р.) і "Пошук криміналістичних слідів" (1943 р.) німецький криміналіст Е. Анушат поняття криміналістичних слідів визначав як "усе, що слідчий може дізнатися і оцінити з точки зору криміналістики". На думку Е. Анушата, сліди включають усе, що використовується слідчим для розслідування злочину, незалежно від того, у якій формі вони існують – у матеріальній чи духовній [24, с.37].

У криміналістиці в широкому значенні поняття "слід" розуміють як будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події; у