-

-

Тому при експертному дослідженні криміналістичних слідів та оцінці результатів експертизи варто враховувати механізм виникнення слідів, взаємодії, що впливають на їхнє виявлення, фіксацію, вилучення й зберігання. Щоб пізнати істинну суть слідів, встановити механізм їхнього виникнення та інформацію, що міститься у них, треба пам’ятати, що успіх залежить не тільки від рівня професійних умінь і здатностей слідчих та експертів, але й властивостей техніко-криміналістичних засобів, за допомогою яких сліди виявляються, консервуються, зберігаються і досліджуються в експертній установі. Тому, поряд з постійною турботою про ріст професійного рівня підготовки працівників слідства й експертів, необхідно систематично обновляти криміналістичні технічні засоби, використовувати найсучасніші і надійні криміналістичні науково-технічні засоби пошуку, консервації, зберігання й дослідження криміналістичних слідів як доказів у кримінальних справах.

2.3. Значення слідів злочину у кримінально-процесуальному доказуванні

У системі доказів особливе місце належить різноманітним речовим доказам. Велику, а часом і вирішальну роль серед них відіграють сліди, які у реальних просторових і часових вимірах відображають індивідуально визначені об’єкти речової обстановки розслідуваної події. Удосконалюючи існуючі та розробляючи нові методи, способи і засоби виявлення, вилучення та дослідження слідів, вчені-криміналісти зробили великий внесок не тільки у розвиток науки криміналістики взагалі, а й у вирішення пов’язаних зі слідами практичних питань, що виникають у процесі розслідування злочинів.

Як відзначає М.С. Строгович, "розглядаючи докази, на основі яких вирішуються кримінальні справи, неважко побачити в них два боки, два моменти. Насамперед, докази виступають як джерела відомостей про факти... У багатьох випадках доказ виступає як встановлений з певного джерела факт, що слугує підставою для висновку про інший такий, що підлягає встановленню факт... Звідси й випливає подвійне значення самого поняття доказу: доказ означає джерело відомостей про такий, що підлягає встановленню факт, і доказ означає той факт, з якого робиться висновок про інший факт" [ 28, с.67].

Фактичні дані не можуть існувати самі по собі без відповідного джерела та носія. Перетворення інформації в самостійну субстанцію — це наївний ідеалізм. Джерело дає імпульс інформації, але не завжди утворює з нею єдність. Так, для забезпечення мож-ливості використання в доказуванні особливостей слідів знарядь злочину з них можуть бути зняті копії, зліпки, відбитки, зроблені фотознімки тощо, за якими може бути ідентифіковане знаряддя [30, с.78].

Джерелом фактичних даних можуть бути сліди злочину (залишені на місці злочину предмети, мікрооб’єкти, сліди пальців рук, волосся, залишки речовин тощо), які в ході слідчих дій вилучаються в натурі і використовуються у доказуванні.

Будучи здатними не тільки давати імпульс інформації, а й переносити її в просторі та часі, фіксувати її, вони виступають і як носії доказової інформації.

Джерелом (фактичних даних можуть виступати й об’єкти, які не можуть бути самі збережені та слугувати засобом збереження інформації про злочин. Наприклад, речовини, які швидко псуються, слід на тілі людини (рана), матеріальна обстановка місця події, сліди насильства на трупі тощо. Хоча вилучити та зберегти подібні об’єкти неможливо, інформація, що від них надходить, може бути процесуально закріплена, перенесена на інші матеріальні носії (виготовлювані зліпки, фотознімки, складені схеми та протоколи) та використана в доказуванні. В доказуванні використовується цілий арсенал похідних доказів, які являють собою не що інше, як єдність фактичних даних та їх носіїв.

Процесуальними носіями фактичних даних є об’єкти, які можуть служити засобом фіксації, збереження та перенесення доказової інформації в просторі та часі, а разом з тим – джерелом інформації у справі для суб’єктів кримінального процесу та його учасників на будь-яких стадіях процесу. Це придатні для таких цілей матеріальні об’єкти – первинні джерела інформації про злочин, які становлять гносеологічну першооснову так званих первинних речових доказів (різні сліди злочину); зліпки, відбитки чи інші копії слідів, які становлять матеріальну основу похідних доказів; протоколи слідчих і судових дій та інші документи; кіно-, відеозаписи та інші фактичні результати технічного документування; висновки експертів.

Доказ являє собою єдність фактичних даних та їх процесуальних носіїв. Разом з тим, у поняття доказу вкладається більший зміст, ніж у поняття "фактичні, дані" (відомості, інформація) або "сліди злочину".

Сліди злочину, зокрема, так само як і інформація взагалі, є лише гносеологічною першоосновою доказів. Безпосередньому використанню їх у доказуванні у кримінальній справі передує діяльність органів дізнання та досудового слідства з пристосування до такого використання, перетворення "речі в собі" в "річ для всіх".

У пристосуванні слідів злочину та інших фактичних даних до використання в доказуванні можна виділити діяльність, спрямовану на одержання, закріплення та збереження фактичних даних (пізнавально-комунікативна частина), та процесуально-засвідчувальну форму даної діяльності, яка покликана забезпечити достовірність одержаних фактичних даних та їх можливість їх перевірки на предмет встановлення законності одержання.

У процесі такої діяльності фактичні дані отримують статус доказів.

РОЗДІЛ ІІІ.

Характеристика окремих слідів злочину

3.1. Критерії класифікації слідів злочину

Класифікація криміналістичних слідів є досить складною проблемою через їхнє різноманіття. Криміналістичні сліди – це одна із частин матеріального світу. Матерія існує в різноманітних формах прояву, тому й криміналістичні сліди виникають і зберігаються на найрізноманітніших об’єктах й у різних формах прояву. Для того, щоб пізнати всі можливі сліди, вивчити всі особливості механізму їхнього виникнення, необхідно по можливості їх класифікувати на певні класи або групи з типовими для них ознаками й властивостями.

У криміналістичній літературі було багато спроб класифікації криміналістичних слідів. Зокрема, запропоновані:

1. Класифікація всіх відомих слідів, як відображення вчинення