Дипломна робота

на тему:

Поняття та види застави як способу забезпечення господарських зобов’язань

Зміст

ВСТУП …………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ІНСТИТУТУ ЗАСТАВИ:ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ……………………………………………………………………………

1.1 Римське приватне право як база на якій формувалось заставне право………………………………………………………………………………..7

1.2 Формування заставного права на теренах Київської Русі, незалежної України……………………………………………………………………………11

1.3. Порівняння застави з іншими способами забезпечення зобов’язань……..…………………………………………………………………17

РОЗДІЛ 2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ЗАСТАВИ…………………………………………………………………………...

2.1 Іпотека……………………………………………………………………...…26

2.2 Застава товарів у обороті або у переробці……………………………….…36

2.3 Заклад…………………………………………………………………………39

2.4 Застава майнових прав……………………………………………………….44

2.5Застава цінних паперів………………………………………………………50

РОЗДІЛ 3 ЗАСТАВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО РОСІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ: ПОРІВНЯЛЬНО ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ……………………………………56

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….65

ВСТУП.

Актуальність теми. Дане дослідження зумовлене необхідністю вдосконалення правового регулювання заставних правовідносин в Україні. Реалії сучасної економіки часто обумовлюють, що сторони вступаючи в цивільно-правові відносини потребують більш вагомих гарантій виконання зобов’язань з боку контрагентів , ніж лише взаємна довіра. Разом з тим, належне виконання цивільно-правових зобов’язань усіма учасниками цивільного обороту є запорукою стабільності, яка є одним із основних факторів, що повинні сприяти успіху економічних реформ в Україні. Досліджуючи причинно-наслідкові зв’язки бачимо, що саме застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є інструментом, що дозволяє убезпечити кредитора від негативних майнових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов’язання з боку боржника.

З прийняттям Закону України “Про заставу” національний законодавець надав можливість застави майнових прав в нашій державі. Однак, після законодавчого закріплення можливості використання майнових прав як предмета застави практика постала перед великою кількістю питань, серед яких найбільш характерні: чи будь-які майнові права можуть використовуватися як предмет застави; якщо не будь-які, то які саме; якими критеріями слід керуватися, виокремлюючи з масиву цивільних суб’єктивних майнових прав ті, що можуть бути заставлені; який механізм звернення стягнення на заставлені майнові права. Зрозуміло, що наведений перелік включає ті питання, що виникали лише при поверхневому ознайомлені з досліджуваним інститутом. Досить часто має місце неоднозначний підхід не лише до тлумачення теоретичних аспектів застави майнових прав, а й до застосування правових норм, пов’язаних з такою заставою. Це пов’язано із низкою проблем практики застосування норм українського законодавства щодо застави майнових прав. Як відомо, не всі майнові права можуть заставлятися, негативним фактором, що впливає, насамперед, на відповідну правозастосовчу практику, є відсутність в українському законодавстві чітко окреслених систематизованих критеріїв щодо тих майнових прав, які можуть бути предметом застави.

Варто зауважити, що не вщухають спори відносно можливості або неможливості застави речових прав та зобов’язальних прав , абсолютних та відносних прав тощо

В нинішніх умовах докорінної перебудови економіки учасники цивільного і торгового обігу зацікавлені в застосуванні різного роду гарантій виконання зобов’язань, значення яких непомірно зростає. Для чого в практиці сучасного обігу розроблено складну і багатоманітну систему забезпечення виконання зобов’язань. Виконання цивільноправових обов’язків – це та договірна дисципліна, яка необхідна не лише для економіки, а й для суспільства в цілому. Власне за допомогою їх виконання створюються атмосфера поваги до вимог законодавства, прав та інтересів громадян, організацій. Застава є одним із найпоширеніших способів забезпечення виконання зобов’язань і її функціональне призначення у ринковій економіці важко переоцінити.

Теоретичні проблеми пов’язані з заставою як способом забезпечення виконання зобов’язань становлять предмет наукового дослідження вже досить довго. Вищевказані проблеми досліджувалися в працях відомих російських дореволюційних, радянських, сучасних українських та зарубіжних вчених: Ч. Н. Азімова, Д. В. Бобрової, М. І. Брагінського, Є. В. Васьковського, О. О. Вишневського, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. А. Загорулько, О. С. Звоницького, О. С. Іоффе, Л. А. Кассо, О. С. Кізлової, В. С. Константинова, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, В. П. Маслова, Д. А. Медвєдєва, Д. І. Мейера, І. Б. Новицького, І. С. Перетерського, О. А. Підопригори, Й. О. Покровського, І. Й. Пучковської, О. П. Сергєєва, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Я. М. Шевченко, Т. С. Шкрум, Г. Ф. Шершеневича , W. Brehm, С. Berger, R. Bork, D.Eickmann, О. Jauernig, L. Reiser, О. Palandt, H. Pruetting,та інших.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження у дипломній роботі є всебічний аналіз такого способу забезпечення виконання зобов’язання як застава та виявлення на цій основі перспективи його розвитку. При цьому результатом дослідження повинно стати не лише формулювання певних теоретичних висновків щодо застави, а й внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення правової бази заставних правовідносин в Україні. В результаті проведеного аналізу ставилися завдання:

- з’ясувати правову природу застави;

-виявити прогалини, недопрацювання чи колізії чинного законодавства та зробити висновки та висловити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про заставу;

- вказати на особливості правового регулювання окремих видів застави , а також визначити можливі напрямки вдосконалення правового регулювання деяких видів застави.

Предмет і об’єкт дослідження.

Об'єкт дослідження становлять цивільно-правові відносини між учасниками цивільного обороту з приводу встановлення, зміни та припинення застави як способу забезпечення виконання зобов’язань.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо застави як способу забезпечення виконання зобов’язань.

Методи дослідження. В роботі ми використали як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання правових явищ: формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, логічний та системний метод дослідження, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, а також інші.

Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми використання інституту застави майнових прав у його розвитку та взаємозв’язку із іншими цивільно-правовими інститутами. Застосування історичного методу дозволило продемонструвати розвиток теоретичної думки, законодавства та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження даної теми. Формально-логічний метод сприяв виявленню