Джерела права інтелектуальної власності в Україні

Дипломна робота

Зміст

стор.

Вступ ........................................................................................................................3

Розділ І Загальні засади права інтелектуальної власності.......................

1.1. Зміст права інтелектуальної власності ........................................

1.2. Поняття джерел права інтелектуальної власності.....................

Розділ 2. Система національного законодавства в Україні у сфері інтелектуальної власності.....................................................................................

2.1. Нормативно-правове регулювання інтелектуальної власності..

2.2. Правове регулювання авторського права.....................................

2.3. Правове регулювання відносин, які виникають у сфері промислової власності............................................................................................

Розділ III. Міжнародне правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні....................................................................

Висновки...................................................................................................................

Список використаних джерел...............................................................................

Вступ

Актуальність теми. Нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення, бо містить прогалини з питань визначення правового статусу авторів об'єктів права інтелектуальної власності. Правові рішення у вказаній сфері регулювання часто характеризуються застосуванням неапробованих правових моделей. У той же час має місце недостатнє сприймання досвіду інших країн: юридичні конструкції і методи правового регулювання, ефективність застосування яких доведено практикою, часто не знаходять відображення в українському законодавстві. Перелічені недоліки істотно знижують ефективність правової регламентації відносин, пов'язаних зі створенням та використанням творів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на правовий статус авторів і в цілому на ситуацію у сфері інтелектуальної діяльності.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці вчених в галузі теорії права, цивільного права та права інтелектуальної власності: Ч.Н. Азімова,
Г.О. Андрощука, С.С. Алексеєва, С.М. Братуся, Л.О. Глухівського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Е.П. Гаврилова, М.М. Богуславського, В.І. Жукова, К.В. Жудри, В.Я. Йонаса, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнецової, В.М. Коссака, В.В. Луця,
В.П. Маслова, Г.К. Матвеєва, Є.Ф. Мельник, О.А. Підопригори,
О.О. Підопригори, О.А. Пушкіна, А.А. Пиленко, М.П. Ринг, В.О. Рясенцева, О.Д. Святоцького, І.В. Спасібо-Фатеєва, В.І. Серебровського, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишки, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич,
О.К. Юрченка, Л.С. Явича, В.Ф. Яковлева та ін.

Оцінки, висновки, наукові положення, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження опиралися також і на роботи іноземних авторів інших держав: Єнні Брукинг, Рене Давид, Л.Жулліо Дела Морандьер,
В.М. Фейгельсон, Р. Фостер, Г. Штумпф, Е.П. Рокічіолі, Т. Сакайя, Дюма Ролан та інші.

Відповідного узагальнення та науково-теоретичного аналізу забезпечення творця необхідними гарантіями, правами й пільгами і взагалі визначення його правового статусу поки що в Україні не здійснювалося. Вважаємо, що настав час цю роботу здійснити, чим і визначається актуальність даного дисертаційного дослідження.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері формування та застосування джерел права інтелектуальної власності, національної системи джерел права інтелектуальної власності та міжнародних нормативно правових актів; в тому числі процеси правозастосовчої діяльності.

Предметом дослідження є джерела права інтелектуальної власності.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є науково-теоретичний аналіз системи джерел права інтелектуальної власності та дослідження особливостей правової регламентації відносин, що виникають у процесі створення і використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Для досягнення зазначеної мети в роботі необхідно розв’язати наступні завдання:

- визначити роль і значення права інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку України;

- визначити актуальність, зміст, види та місце джерел права інтелектуальної власності в системі цивільного права України;

- визначити склад об'єктів та суб'єктів права інтелектуальної власності за чинним законодавством України, , які підлягають цивільно-правовій охороні;

- дослідити цивільно-правові форми охорони права інтелектуальної власності, зокрема особистих немайнових і майнових прав;

- проаналізувати процес реалізації особистих немайнових і майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності.

Серцевиною законодавства України про інтелектуальну власність є суб’єктивні права творця цієї власності. В сучасних умовах творець набуває статусу головної фігури суспільного розвитку. Розвиток інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності в значній (якщо не в найбільшій) мірі буде зумовлюватися ставленням держави і суспільства до цієї фігури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладене в роботі висновки та теоретико-практичні положення дають можливість обґрунтувати тенденції подальшого розвитку права інтелектуальної власності та можуть бути використані при вдосконаленні законодавства, що регулює відносини в сфері права.

Зазначені результати можуть використовуватися і науково-дослідній роботі при дослідженні проблем існування для подальшого розвитку права інтелектуальної власності.

Розділ І. Загальні засади права інтелектуальної власності.

Зміст права інтелектуальної власності.

Термін і поняття «інтелектуальна власність» виникли порівняно недавно. Проте у спеціальній літературі поняття «власність» і «інтелектуальна власність» використовуються як однозначні. Можна вважати, що походження терміна «інтелектуальна власність пов'язано з французьким законодавством кінця XVIII ст. Це поняття склалося під впливом французьких філософів-просвітителів. Про-прієтарна теорія права на творчі результати найбільшого поширення набула в XIX ст. Ця теорія уже спочатку її появи піддавалася і піддається зараз гострій критиці. Суть цієї критики зводиться в основному до того, що результати творчої діяльності не можуть бути об'єктами права власності. Проте термін «інтелектуальна власність» широко використовується й зараз. Найчастіше його розуміють як збірне поняття.

Поняття «інтелектуальна власність» має принаймні два основних значення: як цивільно-правовий інститут і як сукупність суб'єктивних прав творця на результат його творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності у зазначенні цивільно-правового інституту — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності людей.

Суб'єктивне право інтелектуальної власності — це право його суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної діяльності.

Отже, зміст права інтелектуальної власності ми визначаємо так, як він визначається для звичайного права власності. Зміст правомочностей звичайного права власності залежить від об'єкта власності. Так, право власності на землю, безумовно, відрізняється від права власності на шкарпетки. Але повернемося до змісту права інтелектуальної власності.

Вище підкреслювалось, що власник результату творчості може ним володіти і володіє так само, як і звичайний власник. Але