Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво у сфері охорони промислової власності.
Угода підписана і набрала чинності 30 червня 1993 р. Строк чинності 2 роки і автоматично продовжується на кожні річні періоди, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про свій намір припинити чинність даної Угоди не пізніше ніж за шість місяців до закінчення чергового періоду.

Угодою встановлено, що при поданні заявок на видачу охоронних документів, 'їх одержанні та підтриманні чинності заявники та їх повірені обох держав на основі принципу взаємності можуть вести справи безпосередньо з патентними відомствами кожної держави. Це означає, що будь-яка особа-заявник України може подавати заявки на видачу охоронних документів на об'єкт промислової власності безпосередньо до патентного відомства Російської Федерації поза патентним відомством України, одержувати охоронні документи та підтримувати їх чинність. Винахідники України широко користуються цією нормою і значна кількість заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності подається безпосередньо до патентного відомства Російської Федерації. При цьому патентні повірені мають право вести справи тільки заявників своїх держав.

Розділ III. Міжнародне правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні.

На сьогодні Україна приєдналася до багатьох міжнародних конвенцій та уклала двосторонні угоди з питань авторського та патентного права. Серед них найвідоміші та найдавніші: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 p., учасницею якої Україна є з 1995 p.; Всесвітня конвенція про авторське право 1952 p., що є обов'язковою для України як правонаступниці колишнього Союзу РСР, з 1973 p.; Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 p., учасницею якої Україна стала у 1991 p.; Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 p., чинна для України з 1991 p.; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, які були прийняті Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 p., а Україна приєдналася до них у 2001 р. Крім того, частиною національного законодавства України стали Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 р. (Україна приєдналась у 2001 p.); Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 p. (Україна приєдналася у 1999 p.); Гаазький Акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків від 28 листопада 1960 р, (Україна є учасницею з 2002 p.); Договір про патентну кооперацію від 19 червня 1970 p., чинний для України з 1991 р. [Додаток № 27].

Сучасне правове регулювання в галузі капіталовкладень здійснюється шляхом поєднання міжнародно-правового та внутрішнього (національного) регулювання.

У сучасних умовах значення міжнародних угод у регулюванні іноземних інвестицій зросла, а в силу конституційних положень норми цих угод і принципи міжнародного права користуються пріоритетом.

В умовах інтернаціоналізації господарського життя особливого значення для створення сприятливого інвестиційного клімату в країнах перехідної економіки придбало дотримання вимог міжнародних стандартів. Під стандартами розуміються міжнародні правила, сформульовані в багатосторонніх і двосторонніх угодах, відповідно до яких держава-учасник бере на себе зобов'язання дотримуватися передбаченим у міжнародному праві принципам правового регулювання іноземних інвестицій.

Деякі положення містяться в Договорі до Енергетичної хартії 1994 р., Угоді про партнерство і співпрацю 1994 та ряді інших угод.

У Договорі до Енергетичної хартії 1994 р., Учасниками якого є держави СНД, передбачено, що кожна договірна сторона відповідно до положень цього договору заохочує і створює стабільні, рівноправні, сприятливі і гласні умови для інвесторів інших договірних сторін з метою здійснення капіталовкладень на її території . Ці умови включають зобов'язання надавати в будь-який час щодо капіталовкладень інвесторів інших договірних сторін справедливий і рівний режим. Таким капіталовкладенням також забезпечується максимально постійний захист і безпека, і ніяка договірна сторона не повинна будь-яким чином перешкоджати шляхом невиправданих або дискримінаційних заходів управління, підтримання, користування, володіння або розпорядження ними. Ні в якому разі щодо таких капіталовкладень не повинен надаватися режим менш сприятливий, ніж це потрібно з міжнародного права, включаючи зобов'язання за договором. Кожна договірна сторона дотримується будь-які зобов'язання, які вона прийняла щодо інвестора чи капіталовкладення інвестора будь-якої іншої договірної сторони (ст. 10 Договору). Співпраця Росії з ЄС спрямовано на створення сприятливого клімату як для вітчизняних, так і іноземних інвестицій в першу чергу шляхом поліпшення умов захисту інвестицій, переведення капіталів та обміну інформацією про інвестиційні можливості (ст. 58 “Угоди про партнерство і співробітництво” 1994 р.) [Додаток № 26].

Принципи, які найбільше причетні до гарантій щодо інвестицій, закріплені в таких міжнародно-правових документах, як резолюції Генеральної Асамблеї ООН, що передбачають право держави на націоналізацію і умови її проведення (зокрема, виплату компенсації власникові націоналізованого майна).

До таких договорів відносяться міжнародні угоди, підписані в результаті завершення в 1995 р. уругвайського раунду переговорів, що проводяться в рамках ГАТТ, що призвели до створення Світової організації торгівлі (СОТ). Це – Угода про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею (ТРІМС), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС). У цих угодах містяться зобов'язання держав – членів СОТ з регулювання інвестицій, що здійснюються у формі вкладення капіталу (вкладень в основні фонди діючих або створюваних підприємств), у формі надання послуг, у формі новітніх технологій і засобів індивідуалізації товарів і послуг.

Для держав, зацікавлених у припливі іноземних інвестицій, має певне значення участь у багатосторонніх міжнародних угодах, покликаних забезпечити