суб'єкта аграрного господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта аграрного господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Розділ 2. Суб’єкти аграрних правовідносин у сфері виробництва.
2.1. Поняття та ознаки виробничих сільськогосподарських кооперативів.
Діяльність сільськогосподарських кооперативів в наш час регулюється Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року із змінами (доповненнями) від 2 листопада 2000 року, 10 січня 2002 року та 7 лютого 2002 року. Виробничі сільськогосподарські кооперативи є одним із видів сільськогосподарських кооперативів, які характеризуються наявністю відповідних ознак, що відрізняють їх від обслуговуючих кооперативів. Відповідно до цього вони набувають особливого правового статусу і відіграють значну роль в розвитку сільського господарства в час розбудови незалежної демократичної держави. Вони виступають важливою самостійною формою прояву трудової активності працівників сільського господарства, характеризуються економічною конкурентоспроможністю, гнучкістю структури та можливістю оперативно відзиватися на потреби ринку.
Стаття 1 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 7.07.1997 року із змінами від 2 листопада 2000 року, 10 січня 2002 року та 7 лютого 2002 року визначає, що “сільськогосподарська кооперація - система сільськогосподарських кооперативів, об’єднань, створених з метою задоволення економічних потреб членів кооперативу”.
Сільськогосподарський кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооператив. [10, с.3]
Дослідження юридичної природи, суті та ознак сільськогосподарської кооперації і сільськогосподарського кооперативу є одним із напрямів досліджень представників аграрно-правової науки. Зокрема В.І.Семчик при з’ясуванні юридичної природи сільськогосподарського кооперативу робить істотний наголос на те, що це – об’єднання громадян (громадська організація). [29, с.34-35] О.М.Сонін розглядає сільськогосподарський кооператив як добровільне об’єднання громадян, разом з тим відмежовуючи поняття “кооперативу” від “громадської організації” [30, с.8] Н.О.Багай у своїй статті “Наукові засади розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні” зазначає, що “недоцільно розглядати сільськогосподарський кооператив як об’єднання громадян , і тим більше як громадську організацію.[31, с.102-108] По-перше, статус існуючих об’єднань громадян на сьогодні доволі чітко визначений у Законі України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року. Даний закон не поширюється на кооперативні формування, в тому числі й сільськогосподарські кооперативи, на що в даному нормативному акті (ст. 1) є пряма вказівка. По-друге, між сільськогосподарським кооперативом та об’єднанням громадян існує істотна різниця щодо мети, предмета діяльності тощо. По-третє, таке формування, як об’єднання громадян, передбачає членство в ньому виключно фізичних осіб. Що ж стосується сільськогосподарських кооперативів то відповідно до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” передбачено можливість членства в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі, поряд з фізичними, і юридичних осіб (ч1 ст8 Закону)
В.І.Федорович розглядає сільськогосподарський кооператив як “добровільне на основі членства об’єднання осіб для спільного ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням земель сільськогосподарського призначення) на основі власної трудової участі чи участі у господарських операціях кооперативу, належного кооперативу на праві власності майна, створеного об’єднанням пайових внесків з метою задоволення потреб членів кооперативу, яке знаходиться, як правило, у сільській місцевості”. [25, с.15] Стаття 2 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначає, що за цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі.
В своїй науковій праці “Кооперація і право” Семчик В.І. зазначив, що в умовах переходу до ринкової економіки відбувається відродження виробничих кооперативів. Передумовою до цього стала необхідність відродження застійної економіки шляхом активізації підприємництва і господарського обороту. [32,с.121]
Діяльність виробничих сільськогосподарських кооперативів в колишньому СРСР була обмежена Постановою Ради Міністрів СРСР від 5.02.87 р., в якій “предписывалось сосредоточить деятельность указанных кооперативов на организации мелкосерийного производства товаров народного потребления направленного прежде всего на удовлетворение местного потребительского спроса. [33, с.36]
Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” (ст. 28) встановлено, що кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює їх планування і реалізацію. Виробничі кооперативи реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, якщо інше не передбачено законом.
Відомий економіст – аграрник В.В.Зіновчук слушно зазначає, що кооперативи є невід’ємною складовою ринкової економіки, що вони – не лише тип підприємництва або форма господарювання, а ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки [34, с.42]
Проаналізувавши загальні принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів, можна виділити ті, на основі яких діють виробничі сільськогосподарські кооперативи. Вони характеризуються наявністю певних ознак, що притаманні лише їм та відрізняють їх від обслуговуючих кооперативів. Першою з даних ознак є те, що членами виробничих сільськогосподарських кооперативів можуть бути фізичні особи (ст. 8 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”). Це становить відмінність між виробничими і обслуговуючими кооперативами, оскільки стаття 8 Закону України закріплює, що членами обслуговуючого кооперативу можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Слід також зазначити, що спільним для виробничих і обслуговуючих кооперативів є те, що, як фізичні, так і юридичні особи, які є членами сільськогосподарських кооперативів повинні визнавати статут і дотримуватися його вимог. Вони також користуються послугами кооперативу, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.
Другою ознакою, що притаманна виробничим сільськогосподарським кооперативам, відповідно до статті 3 Закону, є обов’язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу. Член кооперативу, який