Своє рішення керівник операції, по можливості, погоджує із співробітниками прокуратури і представниками місцевої влади і доводить в наказі підлеглим. Наказ віддається у виді конкретних вказівок, розпоряджень начальникам груп бойового порядку або всьому особовому складу оперативно-військової групи. Структура наказу на затримання озброєного злочинця в окремій будові відповідає загальним вимогам, проте, при постановці конкретних задач групам бойових порядків слід врахувати деякі особливості [82, c. 160].

В ході зближення із злочинцем і заняття бойових позицій. Під бойовою позицією співробітників групи захоплення і прикриття слід розуміти місце, яке знаходиться на мінімальній відстані від злочинця, в межах одного рішучого кидка. Такими позиціями можуть бути стіни будови, дверей, вікон, горищний лаз і т.д. Бойовою позицією для співробітників групи блокування буде бути початковий рубіж (рубіж блокування).

При постановці задачі групам захоплення і прикриття вказується порядок і послідовність зближення, способи укриття від вогню злочинця, порядок забезпечення і прикриття один одного в ході руху, порядок використання природних укриттів для маскування, порядок відволікання уваги злочинця від основних напрямів дій співробітників.

Наглядовим постам групи блокування і снайпера вказується порядок відкриття і ведення вогню для припинення озброєного опору злочинця.

Групі застосування спеціальних засобів, якщо є необхідність і можливість, для забезпечення більш безпечного маневру може бути дано вказівку на установку димової завіси, що веде до тимчасового "засліплення" злочинця.

Безпосередньо після заняття бойових позицій групами захоплення і прикриття. Керівник операції у вказівках визначає порядок ведення переговорів із злочинцем, порядок проведення відволікаючих дій, дезинформації злочинця і заходи безпеки при раптовій стрільбі збоку злочинця. Крім того, може бути поставлена задача групі застосування спеціальних засобів на підготовку сльозоточивих газових гранат, а також — на підготовку до злому замків дверей, вікон і інших перешкод, на напрямах проникнення.

На випадок проникнення, штурму будови. Групам захоплення і прикриття керівник операції визначає сигнал, порядок і способи проникнення в будову. Конкретно вказується:

хто і яким чином входить в приміщення першим;

хто його прикриває;

як діють співробітники в ході огляду приміщень;

хто і яким чином здійснює захоплення злочинця; хто надягає на нього наручники;

хто забезпечує допомогу і прикриття [60, c. 274].

Особлива увага в ході постановки задачі відводиться питанням ведення вогню на припинення опору і на ураження. Вогонь співробітниками оперативно-військової групи на припинення опору злочинця полягає в тому, щоб поставити його в незручне положення для стрільби через можливість попадання під кулі. Це виключає або значно знижує ймовірність загибелі або поранення співробітників, що здійснюють маневр (перебігання, переповзання, заняття більш вигідних або безпечних позицій). Вогонь на ураження є вимушеною мірою і використовується лише тоді, коли іншими способами злочинця знешкодити неможливо. Стрільба на ураження полягає в вчиненні прицільного пострілу з ціллю нанесення озброєному злочинцю не смертельного поранення; або в залежності від ситуації, коли для захисту від вогню злочинця співробітників міліції, громадян або самозахисту, здійснюється постріл з невеликої відстані на випередження злочинця.

На випадок спроби злочинця прорватися з будови і сховатися. Співробітникам груп захоплення і прикриття ставиться задача по припиненню спроб злочинця втекти через вікна, запасний вихід. Для цього керівник операції ставить задачі по перекриттю ймовірних шляхів відходу злочинця, переслідуванню злочинця, що намагається покинути будівлю і втекти.

Співробітникам наглядових постів групи блокування вказується порядок затримання злочинця, що намагається прорватися з району операції, а також порядок переслідування злочинця і надання допомоги групам захоплення і прикриття в ході його оточення і захоплення, а також дії на випадок відходу декількох злочинців у різних напрямах.

Безпосередньо після затримання злочинців. На заключному етапі операції керівник зобов'язаний визначити співробітників, які повинні обшукувати затриманих, вилучати зброю і інші предмети, що можуть служити речовими доказами. Крім того, необхідно поставити задачу співробітникам на охорону, конвоювання затриманих осіб, а також на огляд місця проведення операції.

Поставивши задачу оперативно-військовій групі і переконавшись в готовності співробітників до захоплення злочинців, керівник операції подає сигнал про початок висунення на бойові позиції співробітникам груп захоплення і прикриття. Група захоплення поодинці або по двоє, ухиляючись від вогню злочинця, за природними укриттями, дрібними перебіжками, а іноді і переповзанням, зближуються з укриттям злочинця і займають бойові позиції. Співробітники групи прикриття вслід за групою захоплення і прикриваючи її також зближуються з укриттям і займають наперед визначені бойові позиції, зброя при цьому знаходиться в готовності для негайного відкриття вогню на припинення опору злочинця або ураження. Іноді для прикриття дій і захисту співробітників зближення може здійснюватися під прикриттям БТР. Блокування району операції або оточення місця знаходження злочинця, заняття бойових позицій групами захоплення і прикриття може бути першим кроком в операції по затриманню озброєного злочинця, що знаходиться в укритті [64, c. 29]. Після заняття групами захоплення і прикриття бойових позицій керівник операції, оцінюючи ситуацію, що склалася, може прийняти рішення на затримання злочинця одним з наступних способів:

1. Переконати злочинця припинити опір і здатися.

2. Примусити злочинця покинути будівлю і затримати його на виході.

3. Атакувати будову і захопити злочинця в ході штурму.

4. Іншим способом, ефективним тільки в обстановці, що конкретно склалася.

Веденню переговорів із злочинцем в цілях переконати його припинити опір і здатися надається значна увага. Завершити операцію без бою, затримати злочинця, що викинув зброю і відмовився від подальшого опору в результаті переговорів, - це один з