При визначенні часу і місця враховується спосіб життя затримуваного, розпорядок його дня, маршрути і засоби пересування. Вивчається планування приміщення, входи і виходи, пожежні сходи, ліфти, місця укриття. При підготовці затримання на відкритій місцевості або в населеному пункті необхідно вивчити його рельєф, розташування доріг, лісових посадок, наявність прохідних дворів, будинків, під'їзди яких мають два виходи, маршрутів міського транспорту і ін.

Затримання завжди здійснюється групою співробітників. Залежно від особи затримуваних, їхньої можливої поведінки, озброєності, фізичної підготовки в затриманні можуть брати участь спеціально сформовані оперативні групи з числа співробітників органу внутрішніх справ («Беркут» і т.д.). Чисельність групи визначається з розрахунку не менш як два співробітники на одного затримуваного. Учасники затримання повинні бути відповідно екіпіровані і озброєні. Якщо передбачається затримати жінку, необхідна участь жінки - оперативного співробітника. До групи може входити слідчий.

Учасникам групи повідомляють дані про особу затримуваного, його можливі наміри, здатності до опору. Доводиться до відома план операції, місця розташування і обов'язки кожного учасника групи, послідовність дій. Іноді виділяють співробітника, якому доручається спостерігати за операцією із сторони з тим, щоб попередити спроби затримуваного що-небудь викинути, подати умовний сигнал і т. п.

Успіх при затриманні обумовлений конспіративністю підготовки до нього, чіткою організацією і раптовістю.

Учасники затримання приховано, наближаючись до затримуваного, вступають в безпосередній контакт під виглядом перехожих, що звертаються з яким-небудь питанням, пропозицією, проханням і т. п. Потім слідує раптове і рішуче захоплення, обмежується свобода дій, блокуються спроби чинити опір, бігти, позбутися яких-небудь предметів або документів. Судячи за обставинами, необхідно вжити заходів для запобігання замаху на самогубство. Забезпечується надійна ізоляція затриманого від оточуючих і негайне поміщення його в спецтранспорт.

Дії оперативної групи повинні бути так сплановані і здійснені, щоб не постраждали сторонні особи, щоб затримуваний не зміг захопити заручника.

Значно складніше затримати підозрюваного в приміщенні. Задача групи захоплення - приховано проникнути туди через невідомі затримуваному входи, горищні або підвальні приміщення, балкони або за допомогою осіб, які не викликають в затримуваного підозр і яким він може відкрити двері, не знаючи про групу захоплення. Коли злочинець відмовляється відкрити двері, то, враховуючи його психічну напруженість і можливість імпульсних дій аж до застосування вогнестрільної зброї, слід вступити з ним в переговори, переконати в безглузді зайнятої позиції. Якщо переговори не досягнуть цілі, можуть бути застосовані спеціальні хімічні засоби, перешкоди зламуються і група здійснює захоплення.

При одночасному затриманні декількох осіб, що знаходяться в різних місцях, важлива чітка координація дій груп захоплення. Інформація про проведене затримання або про несподівано виниклі перешкоди невідкладно передається в чергову частину органу внутрішніх справ, що координує захоплення з тим, щоб своєчасно внести корективи в дії інших груп.

Як правило, особа піддається особистому обшуку на місці затримання. Якщо ретельний обшук в даній ситуації неможливий, в жодному разі повинна бути вилучені зброя і інші засоби нападу, особисті документи і предмети, що знаходяться в одязі затриманого.

В органі дізнання (ізоляторі тимчасового утримання) складається протокол затримання. В протоколі відображаються відомості про особу затриманого, його психічний і фізичний стан, ознаки алкогольного або наркотичного сп'яніння, його одяг, взуття, предмети, знайдені при ньому або в його одязі, пошкодження тіла і одягу. В протоколі описуються обставини затримання, поведінка затриманого в ході цієї операції, наголошуються його спроби позбутися тих або інших об'єктів (викинути, проковтнути, знищити), втекти і т. п.

Таким чином, затримання – це не тільки процесуальна дія, яка дозволяє досягти вищезазначених цілей, але і спосіб отримання доказів. Тому грамотне його проведення як з процесуальної, так і з тактичної точки зору має винятково важливе значення для встановлення істини у кримінальній справі.

Список використаної літератури

1. Абдрахманов Р. Проблемы уголовно-процессуального задержания // Законность. – 2003. - № 3. – С. 20-25.

2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Российская Е.Р. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2002. - 990 с.

3. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – Одесса: Центрально-украинское издательство, 2002. – 264 с.

4. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И Курс криминалистики: Учеб. пособие / Под ред. Н.И. Порубова. - Мн.: Вышэйшая шк., 2000. – 335 с.

5. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. – М., 1993.

6. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учебное пособие. - 2-е изд.; доп. и испр.- Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995.

7. Бекешко С.П., Матвиенко Е.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. - Минск, 1969.

8. Березин М.Н., Гуткин И.М., Чувилёв А.А. Задержание в советском уголовном судопроизводстве. М., 1975.

9. Борисов В.І., Глинська Н.В., Зеленецький В.С., Шило О.Г. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні. – Х., 2004.

10. Бушуев, Г.В. Задержание преступника как форма предупреждение преступлений. // Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений. -Омск : Науч.-исслед. ред.-издат. отд., 1986. -С. 51 – 59

11. Валеев М.Х. Особенности тактической операции "задержание преступника с поличным" по делам о вымогательстве // Учен. зап. Ульянов. Гос. Ун-та. Сер.: право.- Ульяновск, 1999.- № 1.- С.99-103.

12. Васильев А.Н., Мудюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат., 1957. – 199 с.

13. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1984. – 149 с.

14. Григорьев В.Н. Задержание подозреваемого. – М., 1999.

15. Гришин Ю.А. О проблемах