Очевидно, докази, які стали підставою до затримання не є доказами вини затриманого, але на їхній підставі ми переводимо особу в статус підозрюваного.

Більшу складність складає доказування підстав затримання за допомогою негласних оперативних відомостей, як у момент фактичного затримання, так і при складанні протоколів про нього. Складність полягає у тому, що отримання оперативних відомостей не може бути доведене до затриманого, негласні оперативні дані не відображаються у матеріалах кримінальної справи, недосяжні вони прокурорському нагляду та суду.

1.2. Процесуальний порядок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину

Якщо особу затримано за підозрою в скоєнні злочину, то протягом 72 годин після затримання повинне бути прийняте одне з таких рішень:

· особу має бути звільнено (якщо не підтвердилася підозра в скоєнні злочину, закінчився встановлений законом термін затримання або затримання було проведено з порушенням вимог закону);

· звільнено з подальшим обранням щодо неї запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою;

· доставлено до судді з поданням про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Незалежно від того, яке рішення прийнято, затриманий має право оскаржити факт затримання в суді.

Затримання особи, підозрюваної в скоєнні злочину, не може тривати більше ніж 72 години. Якщо за цей період до закладу попереднього ув’язнення не надійде постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або постанова про звільнення затриманого, то начальник зазначеного закладу звільняє цю особу. В цьому випадку необхідно скласти протокол і направити повідомлення про це посадовій особі або до органу, який здійснив затримання [25, c. 194].

Взяття під варту, підписка про невиїзд та інші запобіжні заходи можуть застосовуватися до особи лише у виняткових випадках. При цьому звинувачення підозрюваному має бути пред’явлено не пізніше ніж через 10 діб із моменту застосування запобіжного заходу. Якщо ж за цей термін звинувачення не пред’явлено, запобіжний захід має бути скасовано. В цьому разі особа перестає бути підозрюваним як процесуальною фігурою і може допитуватися за потреби лише як свідок.

Перебування особи в процесуальному статусі підозрюваного може бути продовжено до 15 діб. Таке продовження можливе за наявності певних умов, а саме:

· якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані щодо його особи чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання;

· якщо є клопотання підозрюваного про це.

У разі якщо за підозрою в скоєнні злочину затримано неповнолітню особу або до такої особи вибрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, необхідно обов’язково повідомити батькам неповнолітнього чи особам, які їх замінюють.

Протокол затримання або постанова про обрання запобіжного заходу повинні відображати факт роз’яснення підозрюваному його процесуальних прав. Реалізація підозрюваним своїх прав здійснюється в тому ж порядку, що й реалізація прав обвинуваченим.

Право підозрюваного знати, в чому його підозрюють, забезпечується тим, що в підписаному ним протоколі затримання обов’язково вказуються підстави та мотиви затримання, приводяться пояснення затриманого; в постанові слідчого про затримання підозрюваного і в постанові про обрання запобіжного заходу вказується злочин (і відповідна стаття Кримінального кодексу), в якому підозрюють особу. Крім того, перед допитом підозрюваному повинні повідомити, в скоєнні якого злочину його підозрюють, про що робиться відмітка в протоколі допиту.

Підозрюваний має право давати показання з приводу обставин, що були підставою для затримання чи застосування запобіжного заходу, а також із приводу всіх інших відомих йому обставин справи.

Підозрюваний може заявити відвід особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору, перекладачу, експерту та фахівцю.

Підозрюваний має право на захисника й побачення з ним до першого допиту, при цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі в справі з моменту оголошення протоколу про затримання чи постанови про обрання запобіжного заходу, але не пізніше ніж через 24 години з моменту затримання. Захисник підозрюваного має ті самі процесуальні права, що й захисник обвинуваченого.

Якщо підозрюваного затримали або до нього було вибрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допитують негайно, а за неможливості негайного допиту — не пізніше ніж через 24 години з моменту затримання. Присутність захисника на допиті такого підозрюваного є обов’язковою, крім випадків, коли підозрюваний відмовляється від захисника і його відмову прийнято [68, c. 310].

Підозрюваний зобов’язаний з’явитися на виклик органу дізнання і досудового слідства, а також не відлучатися з місця постійного проживання чи тимчасового перебування без дозволу цих органів, якщо щодо нього вибрано як запобіжний захід підписку про невиїзд. У разі нез’явлення без поважних причин його може бути доставлено в порядку приводу і щодо нього може бути вибрано більш суворий запобіжний захід. Якщо підозрюваний перебуває в місцях для затриманих, він повинен дотримуватися відповідних правил внутрішнього розпорядку.

У разі оскарження затримання в суді скаргу затриманого начальник місця попереднього ув’язнення негайно направляє в суд. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом 3 діб із моменту надходження. Якщо подання не надійшло або якщо скарга надійшла після закінчення 72-годинного терміну затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом 5 діб з моменту надходження.

Скарга розглядається з дотриманням вимог закону. За наслідками її розгляду суддя виносить постанову про законність затримання або