д) притягнення до юридичної (адміністративної, цивільної чи кримінальної) відповідальності осіб, винних у порушенні земельного законодавства.

5. Встановлення особливого правового режиму земель відповідних кате-горій як принцип, спрямований на правове забезпечення раціонального та ефективного використання всіх земель України, виходячи з того, що землі — це найцінніше надбання Українського народу, яке перебуває під особливою охороною держави. З цією метою Земельним кодексом України [ст. 2] усі землі держави відповідно до їх цільового призначення поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та істори-ко-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Враховуючи, що правовий режим земель кожної категорії висвітлюється в спеціальних розділах підручника, немає потреби розкривати його зміст у цьому розділі. Оскільки законодавством особливо підкреслюється пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, цей принцип доцільно віднести до спеціальних принципів земельного права.

6. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення порівняно з іншими землями. Землі сільськогосподарського призначення є ос-новним засобом виробництва у сільському і лісовому господарстві. Вони виділені в окрему категорію земель, для яких встановлено їх особливий правовий режим, спрямований на організаційно-правове забезпечення їх раціонального та ефективного використання, збереження та охорону. Принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення передбачає наступне:

а) землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарських цілей, передаватися у власність чи в користування лише для ведення сільського господарства чи лісового господарства, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, лісівництва, для ведення особистого підсобного господарства, садівництва та городництва;

б) для інших цілей надаються землі несільськогосподарського призначення, непридатні для ведення сільського господарства або сільськогосподарські угіддя гіршої якості;

в) визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру;

г) встановлення особливого порядку вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування. Вилучення таких земель для державних та громадських потреб допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України;

д) недопустимість вилучення особливо цінних продуктивних земель.

7. Реальність і гарантування суб'єктивних прав суб'єктів земельних правовідносин. Реальні права власності громадян та юридичних осіб України на землю, право на користування земельними ділянками іноземних фізичних і юридичних осіб проголошені Конституцією України та земельним законодавством України. Але важливо не тільки проголосити, а й забезпечити їх гарантування і реальне здійснення.

Гарантії земельних та інших прав громадян України також закріплені у Конституції України. Конституцією визначаються права і свободи людини та їх гарантії, зміст і спрямованість діяльності держави, гарантується право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо, гарантується право власності на землю; право приватної власності є непорушним, а тому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності, у тому числі на землю, може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості [59, c.7].

Реалізація гарантій земельних прав здійснюється у відповідності із нормами земельного, цивільного, адміністративного та інших галузей права.

Земельним законодавством, зокрема, визначені органи, які здійснюють регулювання земельних відносин, передають земельні ділянки у приватну власність і надають у користування, встановлено порядок вирішення цих питань, а також порядок припинення права на землю; встановлено порядок, правовий механізм передачі землі у приватну чи колективну власність, надання її у користування, у тому числі на умовах оренди, припинення права власності чи користування земельною ділянкою; встановлено порядок ведення земельного кадастру, земле-устрою, організації державного контролю за використанням та охоро-ною земель; встановлено порядок відшкодування шкоди власникам землі і втрат сільськогосподарського виробництва ;встановлено порядок розгляду земельних спорів і притягнення винних осіб до юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Отже, конституційні принципи притаманні всім галузям права. Згідно з вимогами Земельного кодексу України земельні правовідносини базуються на таких принципах [3]:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад сіл, селищ, міст та держави;

в) недопущення втручання держави в діяльність громадян, юридичних осіб та органів місцевого самоврядування щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законами;

г) здійснення управління земельними ділянками незалежно від форм власності з метою забезпечення безпечних умов життя населення;

д) забезпечення державою гарантій прав на землю та їх захисту.

Основу правового регулювання земельних відносин становлять принципи, які відображають характер і тенденції розвитку земельного права.

Принципами права прийнято вважати основні положення, вихідні ідеї, що відзначаються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають істотні положення права.

Принципи земельного права реалізуються шляхом відтворення цих положень у земельному законодавстві, які пронизують його систему та вдосконалення разом з її розвитком.

Ціла група принципів земельного права зумовлена специфікою об`єкта земельних відносин – земель, яким властиві такі риси, як просторова обмеженість, постійність місцезнаходження, незамінність у процесі сільськогосподарського виробництва, родючість. Найбільш повно особливості земельних відносин виявляються в землях сільськогосподарського призначення.

Ці особливості дають змогу виділити такі принципи земельного права, як пріоритет сільськогосподарського землекористування; цільовий характер використання земель; стабільність землекористування; принцип раціонального використання земель.

Принцип цільового використання земель пронизує зміст усіх інститутів земельного права, виходячи з того, що цільове призначення земель – це встановлені законодавством