яких-небудь своїх потреб” [20, c. 305].
Потреби можуть бути матеріальними, духовними або фізіологічними. Прагнення до задоволення названих потреб і зумовлю виникнення правовідносин, у цьому їхня першопричина. У більш широкому змісті під матеріальними передумовами розуміють сукупність економічних, соціальних, культурних і інших факторів, що зумовлюють об’єктивну необхідність правового регулювання тих або інших суспільних відносин.
Однак одних загальних передумов не досить, щоб у конкретних випадках практично виникли і діяли реальні правові відносини, для цього потрібні ще формально-юридичні.
До юридичних передумов відносяться:
- норма права;
- правосуб’єктність;
- юридичний факт (як реальна життєва обставина).
Без названих передумов правовідносини неможливі.
Правовідносини – це суспільні відносини, що є двостороннім конкретним зв’язком між соціальними суб’єктами, який виникає на основі норм права. У правовідносинах виникає зв’язок між особами за допомогою суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, причому цей зв’язок носить вольовий характер [17, c. 99].
Інакше кажучи, правовідносини, перш ніж скластися, проходять через свідомість і волю людей. Лише в окремих випадках суб’єкт може не знати, що став учасником правового відношення, наприклад, виявившись спадкоємцем земельної ділянки за законом після смерті родича, що проживає в іншому місті.
Правовідносини, як і право, на базі якого вони виникають, охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Охорона законності і правопорядку означає й охорону правовідносин, тому що останні у своїй сукупності й утворюють правовий порядок як результат законності. Також правові відносини відрізняються індивідуалізованістю суб’єктів, строгою визначеністю і взаємністю, персоніфікацією прав і обов’язків. Це завжди конкретне відношення “когось” із “кимсь”. Сторони (фізичні і юридичні особи), як правило, відомі а їхні дії скоординовані. Це не спостерігається в інших суспільних відносинах, наприклад, моральних, політичних, естетичних, що не настільки формалізовані і керовані.
Найбільш характерні ознаки правових відносин як особливого виду суспільних відносин полягають в наступному:
1)
Вони виникають, зникають або змінюються тільки на основі правових норм, які неопосередковано породжують правові відносини і реалізуються через них. Між цими явищами існує причинно-наслідковий зв’язок. Немає норми - немає і правових відносин. Вони є деякою єдністю, цілісністю. В них ще встановлюються спроби забезпечення і охорони правових відносин порушення. Зв’язок правових відносин з правовими нормами, які знаходяться в законодавчих актах держави, виражаються в тому, що дані відносини в цілому і їх структура є необхідною частиною в суспільній системі правового регулювання соціальних відносин. Саме в правових відносинах викладається мета правових норм.
2)
Суб’єкти правових відносин взаємно пов’язані між собою юридичними правами та обов’язками, які в правовій науці прийнято називати суб’єктивними, цей зв’язок і є правовідносинами, в рамках якого правам однієї сторони відповідає обов’язок іншої, і навпаки. Їх можна назвати зустрічними. Учасники правових відносин виступають по відношенню один до іншого, як уповноважені і зобов’язані особи.
3)
Правовідносини - це завжди двосторонній зв’язок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і когось на щось уповноважує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обов’язок.
4)
Правові відносини мають вольовий характер. По-перше тому, що через норми права в них відображається державна воля. По-друге, в силу того, що навіть при наявності юридичної норми правові відносини не можуть автоматично з’явитися, а потім функціонувати за волею їх учасників, в крайньому випадку, одного з них. Необхідний вольовий акт, який дає початок явищу.
5)
Правовідносини, як правило, охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Хоча, далеко не у всіх правових відносинах держава зацікавлена і здавалося б, не повинна їх захищати, але інтерес держави стоїть в тому, щоб ці соціальні явища правильно вирішувалися, винні несли покарання. Охорона злочинності і правопорядку зумовлює необхідність охорони правових відносин і робить правовий порядок як наслідок законності.
6)
Правові відносини є різновидом суспільних відносин. Це означає, що вони є різнобічними зв’язками, які виникають між людьми, і організаційними формами взаємодії соціальних груп, класів в процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного життя і діяльності. Їх основу складає закономірність розвитку суспільства [13, c. 27].
«....Правові відносини так само як і форми держави не можуть виникати ні з самих себе, ні з так званого суспільного розвитку людського духу.... навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах» [13, c.30].
Майнові правовідносини — це відносини, спрямовані на закріплення майна за їх учасниками, та відносини з відчуження майна [37, c.219].
Земельні правовідносини іноді розглядають як різновид майнових відносин, проте вони мають істотні відмінності, що пов'язані з особливостями їх об'єктів.
Земельні правовідносини - це суспільні відносини з приводу володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об'єктом господарювання, так і засобом виробництва у сільському господарстві [37, c.251].
Земельні правовідносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001р. [3], у ст. 4 якого визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних правовідносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Земельні правовідносини також регулюються Конституцією України [1] та прийнятими відповідно до неї нормативно-правовими актами.
Земельні правовідносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу [3].
Поняття земельних правовідносин охоплює широке коло питань економічного (виробничого) і правового характеру. В основі земельних правовідносин лежить категорія власності на землю. Тому зміну і розвиток земельних правовідносин