Земельні правовідносини як складова виробничих відносин можуть бути як стимулюючим, так і стримуючим фактором у розвитку продуктивних сил.

Однією з особливостей земельних правовідносин є те, що держава регулює земельні відносини. До такого виду регулювання відносяться: обов'язкові приписи при веденні державного земельного кадастру, санітарні і ветеринарні правила, вимоги щодо охорони природи, земельно-планові обмеження і приписи і т.д. Однак, будучи власником землі, держава виступає в ролі господарюючого суб'єкта, зацікавленого в найбільш продуктивному і раціональному використанні належної їй землі [18, c.69].

Указом визначено, що при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств та створенні приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськосподарських кооперативів й інших суб'єктів господарювання, які базуються на приватній власності, необхідно виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою [16, c. 62].

До земельних правовідносин належать вольові суспільні правовідносини конкретних суб’єктів, які мають земельні інтереси, що підлягають захисту. Вольові конкретні правовідносини, врегульовані нормами земельного права, набувають форми земельних правовідносин. Саме тому вони утворюють складну еколого-економічну категорію, що не завжди, на жаль, враховується в дослідженнях.

Земельні правовідносини та їх правові форми тісно пов’язані із земельними інтересами відповідних суб’єктів, про що лише згадується в законодавстві, а в літературі і дисертаційних дослідженнях ця проблема взагалі не аналізувалась. Між тим, виходячи із загального розуміння інтересів, останні виступають рушійним чинником у розвитку земельних, екологічних, економічних та інших відносин, а також їх правових форм [18, c. 84].

Підставою виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин є юридично значимі обставини, з якими пов’язується виникнення прав на землю (власності, постійного чи тимчасового користування), на цільове використання земельної ділянки, відповідальності за конкретні порушення земельного законодавства. Такими обставинами є юридичні факти, які поділяються на правовстановлюючі, правозмінюючі і правоприпиняючі (закони та інші нормативні акти, якими встановлюється поділ земель і землекористування, угоди про придбання земельної ділянки у власність, угоди про передачу земельної ділянки в оренду, акти органів державної влади і місцевого самоврядування про пиватизацію землі, передачу її у приватну чи колективну власність, правозмінюючі (наприклад перехід права власності чи користування на земельну ділянку має місце в разі продажу будинку, зміни в установленому порядку цільового призначення землі; в процесі земельної реформи проводиться приватизація землі, яка полягає у зміні державної форми власності на колективну чи приватну) і правоприпиняючі, що приводять до припинення земельних правовідносин (юридичні факти: смерть власника землі чи землекористувача, рішення органів місцевого саморядування про викуп (вилучення) земельної ділянки для громадських потреб, рішення суду про припинення права власності в разі нераціонального використання земельної ділянки).

Юридичні факти, на підставі яких виникають земельні правовідносини, також поділяються на події і дії. Події можуть бути такі, що вчинюються як поза волею людини (наприклад припинення права власності громадян на земельну ділянку у зв’язку з стихійним лихом), так і внаслідок того чи іншого втручання людини у природні властивості землі [27, c. 153].

Поведінка у сфері земельних правовідносин проявляється у діях чи бездіяльності громадян, посадових осіб, юридичних осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування).

Отже, як і інші правовідносини, земельні складаються з декількох елементів, а саме:

1. норм права, яких потрібно дотримуватися при вирішення тих чи інших земельно-правових питань;

2. суб’єктів права, тобто учасників земельних відносин;

3. об’єктів права – певна земельна ділянка, з приводу якої виникають земельні відносини;

4. склад земельних правовідносин, тобто права та обов’язки їх учасників, які здійснюють свої вчмнки у відповідності до норм права.

2.2. Види земельних правовідносин

З урахуванням відмінностей природних властивостей землі та неоднакового господарського її використання можуть виникати різні види земельних правовідносин.

Одні відносини складаються в процесі сільськогосподарського виробництва; інші - під час використання землі в промисловості і будівництві; треті - в лісовому господарстві; четверті - у разі розподілу і використанні земель населених пунктів. Це свідчить про поділ земель за їх основним господарським призначенням. Земельні правовідносини в сфері сільськогосподарського виробництва мають свої правові норми, свій об'єкт, своїх учасників відносин, свій правовий зміст, що проявляється у здійсненні прав та дотриманні відповідних обов'язків під час сільськогосподарського використання землі. Так само виглядає ситуація з іншими видами використання земель [19, c. 72].

За функціональним призначенням земельні правовідносини поділяються на: регулятивні та правоохоронні [38, c. 38].

Регулятивні правовідносини - це такі врегульовані нормами земельного права відносини, які проявляються у вчиненні учасниками даних відносин позитивних дій. Це - звичайні земельні відносини, які зустрічаються у практиці придбання, використання земельних ділянок.

Правоохоронні земельні відносини, на відміну від регулятивних, викликаються відхиленнями у поведінці учасника земельних відносин від норми закону. Тому правоохоронні земельні відносини виникають з приводу правопорушень, коли виникає необхідність юридичного впливу на порушника земельного законодавства. Названі відносини можуть виникати і при відсутності правопорушення, коли є загроза його настання. В такому випадку з боку державних органів вживаються охоронні (попереджувальні) заходи, щоб не допустити правопорушення [38, c. 40].

Земельні правовідносини можуть поділятись на матеріальні, що виникають внаслідок господарської діяльності, і процесуальні, які виникають на підставі процесуальних норм.

Матеріальні відносини виникають на основі правових норм, які встановлють певні суттєві права і обов'язки учасників земельних правовідносин, наприклад, право на отримання земельної ділянки, зобов'язання охороняти (зберігати) родючість грунту [16, c.108].

Процесуальні відносини - це правові норми, які встановлюють порядок подачі заяв, прохань про виділення землі, порядок оскарження