ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Теоретико-правові питання державного контролю в Україні»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РЗОДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ………………………………………………………………………6

1.1. Поняття державного контролю……………………………………6

1.2. Контроль в юридичній діяльності…………………………….…15

РОЗДІЛ ІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ КОНТРОЛЮ…………………………..23

2.1. Види контролю в державі………………………………………….23

2.2. Види державного контролю……………………………………….35

РОЗДІЛ ІІІ. ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ОКРЕМИХ КРАЇН…………………..………………………………………………………..48

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………70

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається тим значенням, котре має державний контроль в управлінні як особливій функції держави. Це значення завжди посилюється в перехідні періоди, коли відбувається реформування суспільства і держави, а незалежна Україна сьогодні переживає саме такий період свого історичного розвитку. Державний контроль є одним із інструментів свідомого досягнення поточних і перспективних цілей у процесі формування в Україні розвинутого громадянського суспільства, розбудови України як правової, демократичної, соціальної держави. Він має статус істотного чинника ефективності управлінських рішень, котрі приймаються на державному рівні, є необхідною умовою їх реального виконання.

У Конституції України (п.9 Розділу ХV “Перехідні положення”) сформульовано положення про необхідність прийняття законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Проте вирішення проблеми забезпечення законності шляхом застосування державного контролю повинно розпочатись насамперед з визначення загальнотеоретичних уявлень щодо державного контролю як феномену правової системи, оновлення змісту доктринальних суджень про державний контроль з урахуванням реалій в Україні. Необхідно констатувати, що на сьогодні в юридичній літературі основна увага приділяється лише окремим видам державного контролю, тому об’єктивно виникла потреба у комплексному дослідженні узагальнюючого характеру.

Дану тему досліджували такі відомі науковці, зокрема як: Авер’янова В.Б., Алекєєва С.С., Афанасьєва В.Г., Барнашова А.М., Вітрука М.В., Горшеньова В.М., Гусарєва С.Д., Зайця А.П., Ентіна Л.М., Копєйчикова В.В., Матузова М.І., Малько А.В., Назарова С.Н., Оборотова Ю.М., Рабіновича П.М., Рябко А.І., Скакун О.Ф., Тихомирова О.Д., Туровцева В.І., Харитонова А.М., Цвіка М.В., Чіркіна В.Є., Шаповала В.М., Шахова І.Б., Шемшученка Ю.С., Шоріної Є.В.

Проте в основі більшості праць вищезазначених науковців лежить, в основному, старе та радянське законодавство. А дослідження проблем становлення, функціонування, розвитку державного контролю є однією із нагальних потреб сьогодення України. По-перше, сучасний рівень розвитку юридичної науки зумовлює необхідність теоретичного узагальнення на концептуальному рівні вітчизняних та зарубіжних досягнень в галузі дослідження державного контролю в усій його багатогранності. По-друге, необхідність розробки концептуальних засад щодо державного контролю в Україні актуалізована фактом відсутності Закону “Про державний контроль в Україні”. Спроба Міністерства юстиції України частково заповнити цю прогалину розробкою проекту Закону “Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб” може розцінюватися як тимчасовий захід. Зазначене спричинює необхідність усвідомлення гострої потреби у створенні цілісної національної системи державного контролю, попереднього наукового дослідження відповідних загальнотеоретичних питань.

Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових джерел, узагальнення нормативно-правового матеріалу та практики його застосування закласти науково обгрунтовані осонови концепції функціонування і розвитку державного контролю в Україні, виробити зорієнтовані на демократизацію і гуманізацію правової системи України рекомендації щодо практичного вдосконалення відповідних положень законодавства.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку такого кола завдань:

- проаналізувати значення та співвідношення правничих термінів “контроль” та “нагляд”;

- з’ясувати у контексті мови законодавства можливість застосування уніфікуючого підходу до термінів “контроль” та “нагляд”;

- сформулювати загальнотеоретичне визначення поняття державного контролю та обґрунтувати його концепцію;

- показати багатоплановість державного контролю як діяльності;

- дослідити державний контроль у контексті управлінської функції держави;

- охарактеризувати видову багатоманітність контролю у державі;

- розробити загальнотеоретичну класифікацію основних видів державного контролю;

- визначити правові характеристики контролю нормотворчості в Українській державі;

- дослідити особливості взаємоконтролю влад в теоріях і практиці розподілу державної влади;

- показати роль і місце контролю як складової системи “стримувань і противаг”;

- проаналізувати питання про контрольну владу, визначити її основні ознаки.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є контроль як правова форма державної діяльності у контексті сучасного процесу розбудови України. Предметом дослідження є загальні закономірності функціонування і розвитку державного контролю, їх теоретико-правове узагальнення відповідно до умов прогресивного реформування України, її становлення як демократичної, правової, соціальної держави.

Структура і обсяг дипломної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, що включають чотири підрозділів, висновків і списку використаних джерел (148 найменування). Обсяг дипломної роботи складає 81 сторінок.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

1.1.Поняття державного контролю

Визначення того чи іншого поняття – завжди один із найважливіших моментів дослідження. Адже визначення поняття завжди є результатом ступеня розробки відповідного понятійного матеріалу у даний конкретний момент духовного розвитку людства, його зміст визначається на даний історичний момент і стосуються даного питання, загалом у нього знаходить вираз світоглядна позиція його автора. Окрім того, як наголошує А.І.Новіков, “ніяке визначення не може виразити явище не у його застиглому стані, а діахронічно, тобто у процесі зміни у часі” [67, с.6], а І.Берлін звертає увагу на те, що “поняття утворюють нескінченний ланцюг від постійних стандартів до моментальних реакцій, від об’єктивних істин і правил до суб’єктивних відношень, котрі перехрещуються між собою у різних напрямках, іноді під несподіваними кутами” [8, с.153]. Зазначене звертає увагу на те, що у юриспруденції, на відміну від, наприклад, такої науки як математика, визначення понять не завжди може бути логічно бездоганним та абсолютно об’єктивним, що зумовлюється насамперед складністю і неоднозначністю багатьох явищ, котрі визначаються, а також нерідко відсутністю можливості їх підтвердження чи спростування. Прагнучи саме до визначення поняття державного контролю, слід зазначити,