Більш докладно формулює визначення юридичної діяльності В. Н. Карташов. Він пише, що вона є “опосередкована правом трудова, управлінська, державно-владна діяльність компетентних органів, котра має за мету виконання суспільних задач і функцій (утворення законів, здійснення правосуддя, кокретизацію права тощо) і задоволення тим самим як загальносоціальних, групових, так і індивідуальних потреб і інтересів”[34, с.31].

С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров юридичну діяльність визначають як “різновид соціальної діяльності, що здійснюється юристами фахівцями з метою отримання правового результату, задоволення законних потреб і інтересів соціальних суб’єктів у відповідності до вимог права” [21, с.26-27], основними рисами якої є наступні: юридична діяльність здійснюється у сфері права; юридична діяльність здійснюється юристами-фахівцями на професійній основі; юридична діяльність спрямована на організацію діяльності інших суб’єктів права; метою юридичної діяльності являється впорядкування та узгодження суспільних відносин; в ході здійснення юридичної діяльності використовуються як правові, так і не правові засоби; юридична діяльність регламентується правом; юридична діяльність здійснюється у формі практичної, наукової та освітянської діяльності [21, с.27-31].

Зазначені риси юридичної діяльності характеризують її з позицій системного підходу, який дозволяє її розглядати як достатньо складну, певним чином організовану систему. Реалізація саме цього підходу припускає встановлення у юридичній діяльності як державно-правовому явищі таких якостей, як системність, наявність структурних та функціональних залежностей [34, с.207]. Юридична діяльність, як і взагалі будь-яка соціальна діяльність, - це “система, яка має будову, свої внутрішні переходи і перетворення, свій розвиток” [50, с.47].

Юридична діяльність як системне явище державно-правової дійсності є певна внутрішньо диференційована цілісність складаючих її компонентів (суб’єкти, їх дії та операції, цілі і результати тощо). Інтегративність існування цих компонентів, їх взаємодія, єдність - є результат наявності у них цілого комплексу зв’язків і відносин - генетичних, структурних, управлінських, координаційних (горизонтальних) і субординаційних (вертикальних) тощо.

Юридична діяльність, як і будь-яке інше системне явище, має певні відносно самостійні підсистеми, і у свою чергу є підсистемою системи більш вищого порядку, а саме - правової системи суспільства. У контексті правової системи суспільства юридичну діяльність ”спеціально уповноважених правотворчих, правозастосовчих, інтерпретаційних, контролюючих та інших органів” можна розглядати як важливий фактор, котрий “надає компонентам правової системи суспільства інтегративні властивості і дозволяє розглядати її як дещо єдине, як цілісне явище, котре цементує різні юридичні явища у одне ціле” [64, с.20].

У юридичній діяльності як системі розрізняють такі складові елементи: суб’єкти, об’єкти, засоби, форми, методи, функції. У даному контексті цікавлять насамперед “форми” юридичної діяльності: неправові (інформування, виховання, фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо), правові [21, с.41].

Держава, її органи, посадові особи є видом суб’єктів юридичної діяльності, тобто за суб’єктами можна розрізнювати: державну юридичну діяльність (у подальшому - “державну діяльність”), недержавну юридичну діяльність.

Державна діяльність, як і діяльність будь-яких інших суб’єктів юридичної діяльності, відбувається у певних неправових і правових формах.

Неправові форми державної діяльності - це: 1) організаційно-регламентуюча; організаційно-ідеологічна; організаційно-економічна (до неї входить і контрольно-ревізійна) [6, с.231-234]; 2) організаційно-масова; культурна і політико-вихована; обліково-статистична; техніко-виконавча та інші [69, с.51]; 3) організаційно-регламентуюча; організаційно-господарча; організаційно-ідеологічна [56, с.50]; 4) “насамперед, організаційна діяльність, котра не вимагає суворого юридичного оформлення, не зв’язана зі здійсненням юридично значущих дій, котрі спричиняють правові наслідки ” [112, с.124].

Розрізнення неправових і правових форм державної діяльності пов’язане з тим, що першу В. М. Горшеньов, І. Б. Шахов характеризують як “чисто фактичну (організаційну) форму, під якою зазвичай розуміють однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави, котра не спричинює правові наслідки” [17, с.21], тобто як критерій розрізнення зазначених форм виступають поняття: 1) однорідність зовнішніх ознак діяльності; 2) правові наслідки діяльності.

А. В. Малько, розрізнюючи правові і неправові форми здійснення функцій держави, пише, що “перші, на відміну від останніх, є однорідна діяльність органів держави, яка зв’язана з прийняттям правових актів і спричинює правові наслідки” [56, с.49].

О. Ф. Скакун вказує, що “правова форма діяльності - це організаційно- управлінська форма функціонування уповноважених на те суб’єктів, котра зв’язана зі здійсненням юридично значущих дій (розгляд юридичних справ про правопорушення, спір про право, скарги тощо) у порядку, визначеному законом”, сутність правової форми діяльності держави полягає у тому, що вона: заснована на приписах права; завжди спричинює настання певних правових наслідків [112, с.122].

А. М. Шульга пише: “правова форма— це організаційна форма діяльності органів держави, їх посадових осіб, яка, по-перше, передбачена правом і йому відповідає, по-друге, спричиняє юридично значущі наслідки для суб’єктів права” [143, с.29].

Узагальнюючи зазначені погляди, стосовно правової форми державної діяльності можна сказати, що це діяльність, яка: 1) однорідна за своїми зовнішніми ознаками; 2) заснована на приписах права і їм відповідає; 3) спричинює правові наслідки.

Державний контроль як вид правової форми державної діяльності не завжди фігурував у класифікаціях останніх.

Розрізнення “контрольно-наглядової” діяльності як виду правової форми державної діяльності в радянській юриспруденції пов’язане насамперед з працями С. С. Алєксеєва [2, с.58-59], А. В. Міцкевича [60, с.10-11], В. М. Горшеньова, І. Б. Шахова [17, с.20-21].

За сучасних умов в Україні серед правових форм державної діяльності поряд із такими, як правотворча, правозастосовча, правоохоронна, засновча, розрізнюють і