Заходи фінансово-правової відповідальності носять подвійний характер – що проявляється у функціях, які носять каральний характер і направлені на покарання правопорушника, та компенсаційний характер і направлені на відшкодування (компенсацію) збитку, заподіяного неправомірною поведінкою.

Ці заходи фінансово-правової відповідальності, залежно від сфери застосувань (бюджетна або податкова) набувають риси характерні саме для цієї сфери. Наприклад, бюджетна відповідальність передбачає застосування до правопорушників крім штрафів і пені й інші заходи відповідальності, а саме попередження, вилучення бюджетних коштів, блокування витрат, припинення операцій по рахунках[6, с.189].

. Загальною метою фінансово-правової відповідальності є забезпечення (гарантування) реалізації фінансово-правових норм. Виходячи із зазначеного, можна виділити і похідні цілі фінансово-правової відповідальності, які безпосередньо не вказані у законодавстві про фінансову відповідальність, але його аналіз дозволяє їх виділити. По-перше, це охоронна, за допомогою якої суспільство охороняється від небажаних ситуацій, пов’язаних з порушенням майнових прав держави. І це зумовлено тим, що реалізація зазначених прав дає можливість забезпечити найбільш важливі суспільні соціальні потреби. По-друге, це стимулююча, реалізація якої заохочує та стимулює правомірну поведінку суб’єктів фінансових правовідносин.

Питання щодо виділення функцій юридичної відповідальності, взагалі, і фінансово-правової, зокрема є дискусійними в юридичній літературі. Так, на думку одних вчених, фінансово-правова відповідальність виконує превентивну, право відновлювальну, каральну та виховну функції. На думку інших – юридичну та соціальну функції. Зазначаючи, що функції фінансових санкцій відповідають функціям права О.П. Орлюк до функцій фінансово-правової відповідальності відносить охоронну, регулятивну, виховну, соціально-превентивну, цінносно-орієнтаційну, системно-правову, функцію підтримання державної влади і місцевого самоврядування, а також фіскальну[47, с.528]. Також існує думка про те, що фінансово-правова відповідальність виконує регулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну та виховну функції.

Регулятивна функція проявляється в закріпленні й оформленні динаміки фінансових правовідносин, тобто оформленні статики і динаміки правовідносин, що складають предмет фінансового права.

Превентивна функція. Фінансово-правова відповідальність спрямована на попередження порушень відносин, що існують в процесі діяльності держави та муніципальних утворень щодо планомірного утворення, розподілу і використання грошових фондів (фінансових ресурсів). Превентивне (попереджувальне) спрямування правового впливу фінансової відповідальності на ці відносини складається із загально превентивного і приватно превентивного (індивідуально-превентивного) напрямів. Загальні превенції проявляються в самому факті існування фінансово-правової відповідальності. Превентивний вплив здійснює в цілому вся правова норма, а не її окремий структурний елемент (санкція). В іншому випадку виникатиме питання – за недотримання чого саме настає фінансово-правова відповідальність. Завданнями превентивної функції є укріплення фінансової дисципліни, що передбачає добросовісне здійснення наданих прав і виконання, передбачених фінансово-правовими нормами обов’язків.

Каральна функція. Каральна функція впливає на майнові (грошові) відносини, звужує майнову сферу фінансового правопорушення, але неможливо назвати в якості об’єкту впливу тільки публічно-правові майнові відносини. Об’єктами впливу каральної функції може бути право на заняття певним видом діяльності, психіка порушника фінансового законодавства. Так, наприклад, відкликання НБУ банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку є заходом (мірою) організаційно-правового характеру. А письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат залученими коштами, зменшення чи вилучення неефективних інвестицій є мірою психологічного впливу. Способи здійснення карального впливу фінансово-правової відповідальності є досить різноманітними. До правопорушників можуть застосовуватися санкції передбачені Бюджетним кодексом України.

Відновлювальна функція. У широкому розумінні об’єктом відновлювального впливу є відносини, що існують в процесі фінансової діяльності держави і муніципальних утворень. Саме цим відносинам заподіюється шкода внаслідок здійснення фінансового правопорушення. Відновлювальна функція призначена нормалізувати відносини щодо цільового використання бюджетних коштів, своєчасного і повного перерахування цих коштів, підтвердження бюджетних зобов’язань розпису закону про Державний бюджет тощо.

Відновлювальний характер мають фінансово-правові санкції, реалізація яких унеможливлює здійснення фінансового правопорушення, відновлює правопорядок. Однак відновлювальний вплив здійснює не тільки санкція фінансово-правової норми, а вся фінансово-правова відповідальність, оскільки вона спонукає правопорушника до правомірної поведінки. Санкції застосовуються з метою спонукання правопорушника припинити здійснення правопорушення, хоча їх застосування інколи може й не спричинити автоматичного його припинення. До цієї групи відносяться санкції, пов’язані зі втратою майна для порушника (стягнення штрафу, пені, санкції, пов’язані з обмеженням прав порушника бюджетного законодавства, призупинення, обмеження фінансування, призупинення операцій на рахунках та ін.).

Розділ ІІІ. Особливості реалізації фінансово-правової відповідальності в Україні

Більшість суб’єктів фінансового права шляхом роз’яснювальної роботи та застосування методу переконання добровільно виконують вимоги правових норм. У разі, коли суб’єкти фінансового права порушують встановлені чинним законодавством норми, вони зазнають юридичного та суспільного осуду, сутністю якого є покладання на правопорушників встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов’язку зазнати певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру [14, с.36], що виражається у застосуванні заходів примусу до правопорушників.

Правовий примус як загальна ознака юридичної відповідальності с державно-владним способом отримання негативних вольових устремлінь певних суб’єктів для забезпечення їх підпорядкування нормам права. Він складається з двох взаємопов’язаних сторін: об’єктивної (необхідність єдиної влади, нормативного регулювання, підпорядкування в суспільстві) і суб’єктивної (вольове, психічне ставлення індивіда до впливу публічної влади) [47, с.8].

У фінансовому праві застосовуються найрізноманітніші способи державного примусу, які мають широке та вузьке значення. Заходи державного примусу у широкому значенні поділяють на дві групи залежно від підстави застосування:

1) державно-примусові заходи, що є реакцією держави стосовно конкретного суб’єкта на факт його протиправної поведінки (основна група), їх, в свою чергу, поділяють на:

а) юридичні санкції (застосування фінансових санкцій, накладення адміністративних і дисциплінарних стягнені), застосування кримінального покарання тощо);

б)