заходи, які застосовують з метою припинення протиправних дій суб’єктів фінансового права (наприклад, вилучення органами державної податкової служби у підприємств, установ, організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів; вилучення органами Державного казначейства у міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій раніше наданих в порядку фінансування коштів державного бюджету у разі встановлення нецільового та неефективного їх використання; відкликання Національним банком України банківської ліцензії тощо);
2) запобіжні заходи, застосування яких не пов’язано із протиправними діяннями і які, як правило, передують застосуванню юридичних санкцій. Застосовуються уповноваженими державою органами (Державною податковою адміністрацією України, Державною митною службою України, Державним казначейством України, Міністерством фінансів України тощо) з мстою запобігання вчиненню правопорушень, їх припиненню та контролю за мобілізацією, розподілом та використанням фондів коштів. До них належать, наприклад, право органів Державної контрольно-ревізійної служби доступу при проведенні ревізій та перевірок на склади, сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним підприємствам, установам, організаціям для їх обстеження; право Міністерства фінансів України утримувати від підприємств дані, необхідні для здійснення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів тощо.
Заходи державною примусу у вузькому значенні - це різні юридичні санкції, які застосовують до суб’єктів фінансового права у разі притягнення їх до відповідальності.
Тому не слід ототожнювати поняття «державний примус» і «юридичні санкції»: останні є тільки однією із складових примусу і співвідносяться вони як частина і ціле.
Санкція (від лат. sanctio - непорушна постанова) - це не лише складова правової норми, але також конкретизована міра відповідальності за певні правопорушення. Саме санкція вказує паті несприятливі наслідки, які застосовуються до порушника приписів правової норми.
Юридична відповідальність виступає як форма реалізації відповідних санкцій, а санкція мірою цієї відповідальності. Проте не слід ототожнювати категорії «санкція» і «юридична відповідальність», оскільки санкція - це можливий наслідок, що настає в разі невиконання правових вимог, але який з тих чи інших причин може і не настати. А відповідальність є справжнім наслідком скоєного правопорушення. Крім того, санкція не завжди виражається у формі відповідальності3, а наявність санкцій ще не говорить про існування юридичної відповідальності, оскільки відповідальність не зводиться лише до реалізації санкції.
Санкції класифікують за характером правового регулювання, залежно від їх характеру та за їх однорідністю.
1. Залежно від характеру правового регулювання конкретних суспільних відносин санкція може полягати: в заходах адміністративного впливу (штраф), в кримінальному покаранні (позбавлення волі), в заходах дисциплінарного впливу (догана, звільнення), в майнових стягненнях (відшкодування шкоди) заходах фінансово-правової відповідальності (пеня, штраф).
Особливостями адміністративних санкцій, які застосовують до суб’єктів фінансового права у разі скоєння ними адміністративних правопорушень, є:
1)
відсутність тяжких правових наслідків;
2)
застосування щодо менш тяжких фінансових правопорушень
(проступків);
3)
адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.
Підстави притягнення до адміністративної відповідальності та санкції, які накладаються на порушників, визначені як чинним фінансовим законодавством, так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Якщо порушення трудової, службової дисципліни призвело до порушення фінансового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному статтями 147-152 Кодексу законів про працю України [31, с.50-52].
Якщо неправомірними діями посадових осіб суб’єкту фінансового права завдано збитків, органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи притягуються до цивільно-правової відповідальності.
Кримінальні покарання у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі застосовують до суб’єктів фінансового права, які вчинили злочини за ст. ст. 199, 200, 202, 204, 207, 208-212, 216, 217, 222, 223 Кримінального кодексу України [38, с.72-78].
Застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) передбачено чисельними нормативно-правовими актами, у яких паралельно вживаються терміни «фінансові санкції» (Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»), «штрафні санкції» (Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»,
Фінансові санкції можуть бути:
- право-відновлювальні, направлені на відшкодування шкоди, заподіяної державі, органам місцевого самоврядування неправомірними діяннями суб’єктів фінансового права;
- каральні (штрафні), що встановлюють за правопорушення суб’єктів фінансового права з метою покарання правопорушника.
Право-відновлювальною фінансовою санкцією є пеня - грошова сума, яку учасник фінансових відносин повинен виплатити у разі порушення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин [71, с.127]. Функція пені полягає в тому, щоб компенсувати державі, органу місцевого самоврядування шкоду у зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідними суб’єктами податків, зборів, несвоєчасним поверненням бюджетних коштів тощо.
На відміну від пені як цивільно-правової санкції пеня як фінансово-правова санкція:
- не може бути встановлена угодою сторін;
- її сума стягується виключно у дохід держави чи органів місцевого самоврядування;
- стягнення пені з юридичних осіб здійснюється у безспірному порядку уповноваженими державними органами.
Найчастіше пеню застосовують за несвоєчасне погашення податкового зобов’язання.
Каральною фінансовою санкцією є штраф стягнення у грошовій формі, встановлене нормами фінансового законодавства, яке застосовується органами Державної податкової служби та іншими уповноваженими державою органами відносно юридичних та фізичних осіб за вчинення фінансового правопорушення, і стягується на користь держави і муніципальних утворень.
На відміну від адміністративного штрафу штраф як фінансово-правова санкція:
- не може бути замінено іншим покаранням;
- уповноважений державою орган не може звільнити від накладання штрафу;
- часто штраф як фінансова санкція стягується разом із пенею.
На відміну від штрафу як заходу цивільно-правової відповідальності штраф як фінансова санкція:
- сплачується юридичною особою - платником податку, одержувачем бюджетних коштів за рахунок прибутку, що залишається після їх сплати;
- передбачається законодавством, а не угодою сторін.
Штраф