як фінансова санкція на відміну від штрафу, який застосовується у порядку кримінального судового провадження, полягає у такому:
- застосовується тільки як основний захід покарання;
- може накладатися як на фізичних, так і на юридичних осіб;
- застосування такої санкції не тягне судимості;
- не допускається заміна штрафу (навіть у випадку неможливості
його сплати) іншими видами покарання у межах юридичної відповідальності [36, с.20-24].
2.
Залежно від характеру санкцій їх поділяють на: санкції особистого характеру (позбавлення волі); санкції майнового характеру (штраф); санкції організаційного характеру (звільнення) [7, с.528].
3.
Усі зазначені вище санкції, які застосовують за правопорушення суб’єктів фінансового права, можна згрупувати за їх однорідністю, виділивши зокрема: санкції за порушення бюджетного законодавства, санкції за порушення податкового законодавства, санкції за порушення у сфері грошового обігу та розрахунків, санкції за порушення валютного законодавства тощо.
До санкцій за порушення бюджетного законодавства відносять: призупинення бюджетних асигнувань; зупинення операцій з бюджетними коштами; зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; обов’язкове повернення до відповідного бюджету у разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції; адміністративний штраф, кримінальні покарання; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності.
При порушенні норм податкового права до правопорушника можуть бути застосовані такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачені ст. ст. 163-1634, 164, 1653-165 Кодексу України про адміністративні правопорушення; кримінальні покарання за податкові злочини, передбачені ст.ст. 204, 212, 212, 216 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності; санкції, передбачені фінансово-правовими нормами: примусове стягнення активів платника податків, інших обов’язкових платежів; штраф, пеня, відповідно до ст. ст. З, 16, 17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
Відповідно до законодавства України за правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків застосовують такі санкції: адміністративний штраф (ст. ст. 155, 164 1665, 1669 Кодексу України про адміністративні правопорушення); кримінальні покарання, передбачені ст. ст. 199, 200, 209 Кримінального кодексу України (штраф, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, конфіскація коштів та іншого майна); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, розміри та порядок застосування яких визначає Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95.
За порушення банками, іншими кредитно-фінансовими установами, резидентами і нерезидентами правил валютних операцій, передбачених валютним законодавством, застосовуються такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачено ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення, з конфіскацією валютних цінностей; кримінальні покарання, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, а саме: позбавлення волі з конфіскацією майна (ст. 199); штраф або виправні роботи або обмеження волі або позбавлення волі (ст. 207); штраф або виправні роботи або обмеження волі з конфіскацією валютних цінностей або позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 208); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, пені, інші заходи державною примусу, наприклад, позбавлення ліцензії Національного банку України, виключення з Державної книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ [32, с.65-67].
Отже, до суб’єктів фінансового права за правопорушення застосовуються різні заходи юридичної відповідальності.
Загальними ознаками заходів державного примусу, які застосовують до суб’єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень, є такі:
1)
їх юридичним змістом є обов’язок правопорушника нести покарання - це новий обов’язок, якого не існувало до скоєння правопорушення за його протиправну поведінку;
2)
їх застосування спричиняє для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії па здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування). О.Іоффе вважав, що потрібно розрізняти три можливих види таких позбавлень: позбавлення права (наприклад, позбавлення права прожи вання у певній місцевості); покладення обов’язку (наприклад, покладення обов’язку сплатити пеню); позбавлення права, поєднаного з покладанням обов’язку (наприклад, позбавлення волі як захід кримінального покарання) [39, с.42-45].
3)
такі заходи є формою негативної реакції держави на правопорушення і суб’єкта, винного у його скоєнні;
4)
вони застосовуються, як правило, під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом.
Специфічні ознаки зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що заходи державного примусу у фінансовому праві:
1) спрямовані на охорону фінансових правовідносин;
2)
застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;
3)
встановлюються державою, їх мають право застосовувати і окремі суб’єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, (Державна митна служба України, Національний банк України тощо).
4)
у результаті застосування таких заходів суб’єкти фінансового права, які скоїли правопорушення, зазнають певних покарань, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, грошовій.
5)
застосування таких заходів передбачене як санкціями фінансово-правових норм, так і санкціями правових норм інших галузей права.
Заходи державного примусу у фінансовому праві виконують такі
функції:
- правоохоронну, тобто забезпечення нормального функціонування фінансової системи держави, недопущення неправомірної поведінки учасників фінансових відносин; припинення протиправних дій суб’єктів фінансового права та створення умов для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;
- виховну - використовуючи примус, держава впливає на матеріальний та моральний стан правопорушника, який зазнає різних обмежень;
- превентивну - використовуючи примус, держава здійснює заходи, спрямовані на запобігання правопорушенням.
Крім