Таким чином, державний примус у фінансовому праві - це нормативно закріплений вплив держави в особі уповноважених державних органів на суб’єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень шляхом застосування встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру з мстою охорони фінансових правовідносин, покарання правопорушників та забезпечення дотримування їх налсжноїпоисдінки у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб’єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів - оскаржити дії відповідних державних органів в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок діє головним чином у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов’язаних із захистом прав у сфері фінансової діяльності, до державних органів, органів місцевого самоврядування, а також до підприємств, установ, організацій. Наприклад, Національний банк України у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно до підпункту «є» пункту 4 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адекватно вчиненому порушенню має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду [21, с.78].

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого самоврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб [36, с.48].

Судовий порядок застосовується як під час захисту фінансових прав держави, органів місцевого самоврядування, у взаємовідносинах юридичними та фізичними особами так і навпаки.

Важливою стороною захисту прав суб’єктів фінансового права є конституційна гарантія на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Установлений порядок захисту фінансових прав сприяє дотриманню вимог фінансового законодавства усіма учасниками фінансових правовідносин.

Висновки

У будь-якому суспільстві вчинилися, вчинюються і, швидше за все, будуть вчинятися діяння, які с неправомірними і, відповідно, вимагають застосування заходів примусу.

Усі вчинки суб’єктів фінансового права можна поділити на суспільно-корисні та шкідливі. Відповідно розрізняють правомірну та протиправну поведінку суб’єктів фінансового права.

Правомірна поведінка - суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка суб’єктів фінансового права (дія чи бездіяльність). Така поведінка відповідає приписам правових норм (наприклад, подання фізичною особою податкової декларації до податкового органу у визначені законодавством терміни).

Неправомірна (протиправна) поведінка (правопорушення) – суспільно-небезпечне (шкідливе) протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи-суб’єкти фінансового права, що зумовлює юридичну відповідальність. Така поведінка полягає в порушенні приписів правових норм суб’єктами фінансового права (наприклад, ухилення від сплати податків).

Реальна правомірна та неправомірна поведінка суб’єкта фінансового права складає зміст його юридичної відповідальності.

Мета юридичної відповідальності суб’єктів фінансового права визначає її функції - головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших суб’єктів фінансового права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

Отже, підстави юридичної відповідальності суб’єктів фінансового прана - це сукупність правових норм, які визначають суспільно-шкідливі, винні, протиправні діяння (дії чи бездіяльність) деліктоздатних суб’єктів у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; забороняють таку поведінку; встановлюють відповідні заходи державного примусу, які повинні бути застосовані до суб’єктів такої відповідальності за порушення ними цих норм; встановлюють порядок притягнення суб’єктів фінансового права до юридичної відповідальності, призначення мір покарання, виконання відповідальності, а також підстави звільнення від виконання заходів державного примусу.

Фактичною підставою, на основі якої настає юридична відповідальність суб’єктів фінансового права, є факт скоєння неправомірної поведінки -правопорушення.

Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб’єкт фінансового права у певний час, у певному місці. Воно характеризується конкретно визначеними ознаками, що виражають єдність формальних (зовнішніх) і матеріальних (внутрішніх), об’єктивних і суб’єктивних ознак. До них належать: суспільна шкідливість діяння, протиправність діяння, вина, деліктоздатність суб’єкта, караність. Також розрізняють Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об’єкти правопорушення, вчиненого суб’єктами фінансового права.

Фінансово-правова відповідальність як вид юридичної відповідальності поки ще знаходиться в стадії формування. Це пов’язано з процесом уніфікації фінансового законодавства – розробкою єдиної системи мір фінансово-правової відповідальності та фінансово-процесуального провадження.

Для фінансово-правової відповідальності, як виду юридичної відповідальності притаманні ознаки останньої: настає лише за правопорушення, встановлюється державою і пов’язана із застосуванням до правопорушника санкцій правових норм уповноваженими на це суб’єктами, пов’язана із заподіянням правопорушнику певних негативних наслідків, реалізується у процесуальній формі.

Зазначені ознаки юридичної відповідальності, будучи властивими і для фінансово-правової відповідальності, мають специфіку, зумовлену особливостями фінансово-правового регулювання. До цих специфічних ознак належать такі: фінансово-правова відповідальність настає за фінансове правопорушення; Фінансово-правова відповідальність виражається у застосуванні до правопорушника санкцій фінансово-правових норм; Фінансово-правова відповідальність тягне для правопорушника певні негативні наслідки майнового