шкідливості діяння суб’єкта фінансового права.
Юридичний аспект виражається у порушенні суб’єктивних прав та юридичних обов’язків або перешкоджанні їх виконанню, а матеріальний - у заподіянні суб’єктом фінансового права матеріальної або моральної шкоди (наприклад, юридичним аспектом шкідливості нецільового використання бюджетних коштів є порушення розпорядником бюджетних коштів юридичних обов’язків, визначених у ст.ст. 7, 21, 23, 119 Бюджетного кодексу України, а матеріальним - зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням) [6, с.189].
2. Протиправність діяння означає, що воно скоєне суб’єктом фінансового права всупереч нормам права і являє собою:
а) порушення заборон, зазначених у законах, підзаконних
нормативних актах;
б) невиконання обов’язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування права або договору, укладеного на підставі закону. Так, незаконне скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави без відповідного дозволу (ліцензії) є протиправним, бо суперечить нормам ст. ст. 5, 16 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 [61, с.184].
Діяння суб’єкта фінансового права лише тоді стають правопорушенням, якщо вони порушують норми права, що містять юридичні обов’язки і заборони. У деяких випадках такі діяння можуть бути передбачені юридичним складом правопорушення, що міститься у нормах інших галузей права, а тому не можна ототожнювати поняття «фінансове правопорушення» і «правопорушення, яке скоюють суб’єкти фінансового права».
3.
Вина суб’єкта, що скоїв протиправні діяння. Правопорушенням визнається лише винне діяння, тобто діяння, яке виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника - суб’єкта фінансового права до фінансових інтересів держави, органів місцевого самоврядування, завдає своєю дією (або бездіяльністю) шкоду суспільству, держані. Під виною розуміють наявність відповідного психічного ставлення (свідомості та волі) до вчиненого діяння (дії або бездіяльності) і його наслідків у того, хто його скоїв. Це ставлення може мати вияв у формі умислу чи необережності. Передумовою вини є осудність, яка характеризується здатністю суб’єкта фінансового права в момент скоєння суспільне шкідливого діяння усвідомлювати свої дії і керуватиними.
4.Юридична відповідальність передбачається лише за діяння, а не за думки, світогляд, особисті якості. Зовнішнім виявом такого діяння є дія (наприклад, подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету) або бездіяльність суб’єкта фінансового права Деліктоздатність суб’єкта. Правопорушенням визнається протиправне діяння, яке скоїв деліктоздатний суб’єкт фінансового права - суб’єкт, якого відповідно до законодавства може бути притягнуто до юридичної відповідальності за конкретне правопорушення.
5.
Караність - за протиправні діяння держава карає право порушника - суб’єкта фінансового права, застосовуючи до нього заходи державного примусу у вигляді позбавлень особистого, організаційного та матеріального характеру. Отже, діяння суб’єкта фінансового права є правопорушенням тільки у тому разі, якщо за нього законодавством встановлена юридична відповідальність. Караність діяння означає, що той, хто скоїв протиправне діяння, повинен понести покарання відповідно до законодавства шляхом застосування заходів державного примусу. Наприклад, суб’єкти податкових правовідносин можуть бути притягнуті до відповідальності у разі: ухилення від сплати податку, іншого обов’язкового платежу; заниження об’єкта оподаткування; несвоєчасної сплати податку, іншого обов’язкового платежу; неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов’язкових платежів до податкових органів; неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов’язкових платежів; недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів тощо.
Отже, правопорушення, що скоюють суб’єкти фінансового права, це суспільно-шкідливе, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта фінансового права, що порушує врегульований правовими нормами порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, за яке законодавством встановлено юридичну відповідальність. Це зовнішньо об’єктивований акт, який виражається і усвідомлюється як ставлення суб’єкта фінансового права до реальної дійсності, інших суб’єктів держави, суспільства.
Для застосування до суб’єкта фінансового права юридичної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення - сукупності юридичних ознак протиправної поведінки, необхідних та достатніх для притягнення до такої відповідальності, за наявності яких суспільне шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням.
У кожному складі правопорушення виділяють його елементи: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону.
Об’єкт правопорушення, яке скоюють суб’єкти фінансового права, - суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспільне шкідлива поведінка його суб’єкта та які охороняються нормами права. Правопорушення суб’єктів фінансового права спрямовані на фінансові правовідносини, тобто суспільні відносини, які виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання фондових коштів, Їх об’єктом виступають фінансові інтереси держави, органів місцевого самоврядування, які охоплюють процес формування (мобілізації), розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондових коштів.
Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об’єкти правопорушення, вчиненого суб’єктами фінансового права.
Загальний об’єкт - це уся сукупність фінансових правовідносин, які охороняються нормами права, тобто, суспільні відносини, які регулюють встановлений державою та органами місцевого самоврядування порядок утворення, розподілу та використання державних і місцевих фондових коштів, який охороняється заходами юридичної відповідальності.
Родовий об’єкт — це група однорідних фінансових правовідносин, які охороняються нормами права. Так, родовим об’єктом податкових правопорушень, є групи відносин, що регулюють встановлений порядок реалізації обов’язку платника щодо порядку обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності та податкового контролю[38, с.142].
Різновидом родового є видовий об’єкт, тобто відносно відокремлена група суспільних відносин, спільних для деяких фінансових правопорушень, які встановлюють правила поведінки у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, за порушення яких передбачена система заходів юридичної відповідальності. Наприклад, правовідносини, які регулюють порядок нарахування та сплати податків, зборів.
Під безпосереднім об’єктом правопорушення розуміють конкретні суспільні відносини, які охороняються нормами права