- правила ведення касових операцій;

- правила сплати митних платежів;

- правила взяття на податковий облік;

- правила обліку доходів, витрат об’єктів оподаткування;

- правила нарахування податку тощо[38, с.145].

Такі об’єкти можуть бути як об’єктами адміністративного правопорушення, так і дисциплінарного проступку чи кримінального злочину.

Об’єкт правопорушення суб’єкта фінансового права дає можливість розкрити соціальну сутність правопорушення, з’ясувати його соціально шкідливі наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних правопорушень.

Об’єктивна сторона правопорушення є зовнішньою стороною суспільно шкідливого діяння (дії чи бездіяльності) суб’єкта права, яке посягає на об’єкт - суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання фондових коштів, що охороняються нормами права, заподіює чи створює загрозу заподіяння йому шкоди.

Обов’язковими (необхідними) ознаками об’єктивної сторони правопорушення є: діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками. Діяння - конкретний свідомий і вольовий акт суспільно шкідливої поведінки суб’єкта фінансового права у формі дії чи бездіяльності, якими завдано чи могло б бути завдано шкоди суспільству, державі, органам місцевого самоврядування, громадянам. Без нього не може бути скоєне жодне правопорушення такого суб’єкта, тобто діяння виступає підставою застосування юридичної відповідальності до суб’єкта фінансового права. Ознаками діяння є: суспільна шкідливість, протиправність. Формами суспільно шкідливого діяння є:

а) дія активна, свідома, суспільно шкідлива, протиправна поведінка суб’єкта фінансового права, наприклад, нецільове

використання бюджетних коштів, порушення правил заповнення податкових декларацій, порушення правил ведення касових операцій, приховування (заниження) об’єкта оподаткування тощо;

б) бездіяльність - пасивна форма поведінки суб’єкта фінансового права, свідоме утримання від дій, які він був зобов’язаний або міг вчинити за даних конкретних обставин, внаслідок чого сталося заподіяння (або загроза заподіяння) шкоди суспільним відносинам у сфері мобілізації, розподілу та використання фондових коштів (наприклад, неподання (несвоєчасне подання) податковим органам податкових декларацій, інших документів, необхідних для обчислення податку, не оприбуткування (неповне оприбуткування) готівки у касах тощо).

Суспільна шкідливі наслідки або вказуються у правовій нормі, або випливають з її змісту, якою визначається конкретний склад правопорушення суб’єкта фінансового права (матеріальний склад правопорушення), або не вказуються (формальний склад злочину). Як правило, протиправні діяння суб’єктів фінансового права:

а) завдають матеріальної шкоди, у результаті чого бюджети чи державні цільові фонди не до отримують доходи;

б) спричиняють дезорганізацію в існуючий порядок мобілізації, розподілу та використання державних і місцевих фондових коштів [38, с.156].

Для застосування юридичної відповідальності до суб’єктів фінансового права у деяких випадках необхідно встановити причинний зв’язок між діянням (дію чи бездіяльністю) та його шкідливим наслідком (наприклад, дії щодо порушення платником податків терміну подання відомостей про відкриття (закриття) рахунку у банку утворюють склад податкового правопорушення, якщо ці дії будуть мати результат - несплату податків).

Місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби скоєння правопорушення суб’єктами фінансового права можуть бути обов’язковими ознаками, якщо їх включено до конкретного складу правопорушення (наприклад, обов’язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 208 Кримінального кодексу України, є місце вчинення правопорушення, а саме, - незаконне відкриття або використання валютних рахунків за межами України).

Суб’єкт правопорушення - це фізична особа, в тому числі посадова, фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа; державний орган, громадська організація, які володіють деліктоздатністю - здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. Суб’єкти правопорушення поділяються на індивідуальні та колективні.

Індивідуальний суб’єкт правопорушення - фізична особа, яка с осудною (тобто здатною усвідомлювати свої дії або керувати ними, нести за них відповідальність) і досягла певного віку юридичної відповідальності. Осудність та досягнення встановленого віку юридичної відповідальності є загальними ознаками суб’єкта фінансового права, який скоїв правопорушення. Суб’єкта з такими ознаками називають загальним суб’єктом правопорушення. Фізичні особи повинні володіти деліктоздатністю - здатністю нести юридичну відповідальність за неправомірні діяння у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб’єкта правопорушення, який, крім загальних, має додаткові спеціальні (особливі) ознаки (службове становище, професія, певна діяльність, родинні відносини тощо), називають спеціальним суб’єктом правопорушення (наприклад, спеціальним суб’єктом злочину «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті», передбаченого ст. 207 Кримінального кодексу України, є службова особа) [38, с.162].

Суб’єктом правопорушення може виступати також і посадова особа -- суб’єкт фінансового права, наділений деліктоздатністю. Деліктоздатність посадових осіб виникає з моменту їх призначення або обрання на посаду і триває до закінчення терміну повноважень.

Іноземні громадяни і особи без громадянства, якщо вони не мають дипломатичного імунітету, підлягають юридичній відповідальності на загальних підставах (за винятком податкових правопорушень, де вони несуть обмежену податкову відповідальність).

Колективним суб’єктом правопорушення може бути юридична особа, державний орган, громадська та інші організації, дії яких пов’язані з колективним ухваленням рішень у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Хоча суб’єктом відповідальності в таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації фізичною особою, винні діяння якої призвели до цього. У роз’ясненні Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби» від 12 травня 1995 року № 02-5/451 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого господарського суду України від № 04-5/609 від 31.05.2002 року [62, с.2] було визначено деякі особливості притягнення до юридичної відповідальності фізичних та юридичних осіб за податкові правопорушення. Така відповідальність, встановлена податковим законодавством, застосовується лише до платників податків, які мають