об’єкт оподаткування і зобов’язані у зв’язку з цим сплачувати відповідний податок, тобто відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та інших обов’язкових платежів і дотримання законодавства про оподаткування накладається на платників податків та інших обов’язкових платежів. Коли обов’язки зі сплати лежать на підприємстві, що виплачує дохід (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб’єктом відповідальності (за неправильне обчислення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його до бюджету) є саме підприємство. Тому вчасно не отримані або не перераховані до бюджету суми податків, що підлягають утриманню з джерела виплати при податковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, які виплачують дохід фізичним особам, у безперечному порядку з накладанням штрафу. Якщо платником податку (юридична особа чи її відокремлений підрозділ, то до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства можуть бути притягнуті їх посадові особи.
В окремих випадках держава, її представницькі органи, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування виступають колективними суб’єктами юридичної відповідальності, коли вони не виконують офіційно взятих на себе зобов’язань, якщо у результаті цього завдано шкоди у сфері фінансової діяльності. Крім того, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен мас право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особливою деліктоздатністю володіють представницькі органи державної та місцевої влади. Вони несуть відповідальність перш за все перед виборцями за дії, які здійснюють при виконанні своїх обов’язків. Така відповідальність полягає у неналежній реалізації тих владних повноважень, котрі народ як єдиний носій влади передав конкретним представницьким органам та окремим особам. Заходами державного примусу у такому випадку можуть бути: відклик народного депутата України, розпуск Верховної Ради України, не обрання народного депутата України на наступний термін тощо [11, с.39-41].
Суб’єктами відповідальності можуть бути і державні органи, органи місцевого самоврядування та їх особи, які беруть участь у порушенні питання про притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів фінансового права та у прийнятті рішень щодо застосування до них заходів державного примусу (органи Державної податкової служби, органи Державного казначейства України та їх посадові особи тощо).
Суб’єктивна сторона правопорушення, яке скоїв суб’єкт фінансового права, - це ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю суб’єкта правопорушення в момент його скоєння. Ознаками суб’єктивної сторони такого правопорушення є вина, мотив і мета.
Вина - це психічне ставлення суб’єкта до скоєного ним суспільне) шкідливого діяння і його наслідків. Вина як протиправний стан психіки правопорушника є суб’єктивною стороною правопорушення поряд з іншими станами суб’єктів, пов’язаних з відносною свободою волі, з вибірковістю (варіантністю) їх поведінки [5, с.95-99].
Міра вини суб’єкта фінансового права визначається передбаченням (не передбаченням) винних наслідків свого діяння, його ставленням до такого діяння та його наслідків. Вона виявляється у формі умислу та необережності.
Правопорушення, скоєне суб’єктом фінансового права, визнається скоєним умисно, коли особа, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Правопорушення вважається скоєним з необережності, коли суб’єкт фінансового права, який його скоїв, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльність), але легковажно розраховував на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачав можливості настання таких наслідків, хоча повинен був і міг передбачити (недбалість).
Особливістю правопорушень суб’єктів фінансового права є та, що суб’єктивна сторона складу окремих з них, наприклад податкових, не містить вини, але це не впливає на притягнення їх до відповідальності. Президія Вищого Арбітражного суду України у п. 5 роз’яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби» від 12 травня 1995 року № 02-5/451 [62, с.2], вказала: підставами для застосування щодо платників податків заходів відповідальності, передбачених законодавчими актами, зокрема Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є приховання (заниження) або несплата платниками сум податків, інших обов’язкових платежів до бюджетів незалежно від причин, з яких це сталося. Немає значення і наявність чи відсутність умислу у дія відповідних працівників організацій платника податків. Така відповідальність настає і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства про оподаткування[75, с.34].
Оскільки суб’єктами фінансового права є органи та особи, уповноважені приймати рішення у сфері фінансової діяльності держави чи її адміністративно-територіальної одиниці, то несвоєчасне прийняття рішень чи прийняття законних, але неефективних рішень у цій сфері здатне завдати шкоди державі та її громадянам. У подібних випадках можна вважати виправданим застосування юридичної відповідальності до органів і осіб навіть в разі відсутності з їх боку формального складу правопорушень. При цьому як підстава відповідальності можуть розглядатися недосягнення необхідного результату, недоцільність дій, небажана поведінка суб’єкта тощо.»
Факультативними ознаками суб’єктивної сторони правопорушення є мотив і мета правопорушення. під мотивом розуміється усвідомлене суб’єктом фінансового права внутрішнє спонукання, яким він керувався при скоєнні правопорушення. Мета - це наслідок, якого прагне досягти такий суб’єкт, скоюючи правопорушення.
Склад правопорушення необхідно відмежовувати від самого правопорушення, тому що вони не збігаються, як явище (конкретне правопорушення) і юридичне поняття про нього (склад конкретного виду правопорушення).
Правопорушення, скоєне суб’єктом фінансового права, - це конкретне суспільне шкідливе діяння, скоєне у певній обстановці, у певний час і у певному місці (наприклад, незаконний продаж валютних цінностей банком «А» 21 лютого 2005 року). Таке