У своїй доповіді суддя викладає суть подання або клопотання і його обґрунтування. Після цього заслуховуються пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, і думка прокурора.

Постанова судді (ухвала суду) виноситься в нарадчій кімнаті. У постанові (ухвалі) повинні бути наведені мотиви прийнятого рішення, точно і ясно сформульовані висновки.

Хід судового розгляду фіксується в протоколі судового засідання, який підписується головуючим і секретарем судового засідання.

На постанови судді (ухвали суду) з питань, передбачених ст.407, 408, 408-2, 408-3, 410, 411-1, 414, 414-1 КПК, прокурор, засуджений вправі подати апеляції в апеляційний суд.

Порядок розгляду питань, пов'язаних з виконанням вироків, крім ст.411 КПК регулюється також ст. 405-1, 407, 407-1, 408, 408-1, 408-2, 408-3, 410, 411-1, 414, 414-1 КПК.

Крім питань, прямо зазначених у законі, суди мають право вирішувати й інші питання, що виникають при виконанні вироку, при наявності в ньому недоліків:—

про застосування акта амністії, якщо його застосування є обов'язковим і суд при постановленні вироку не обговорював це питання;—

про звільнення з-під варти особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням або засудженої до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;—

про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного або засудженні його із наступним звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування;—

про зарахування попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, якщо таке зарахування не зроблене судом або допущена неточність у його вирахуванні;—

про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову або можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку або відмові в позові чи незастосуванні конфіскації ці заходи вироком не скасовані;—

про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішене питання про це майно;—

про долю речових доказів, якщо вона не вирішена вироком суду;—

про визначення розміру і розподілу судових витрат, якщо суд не вирішив ці питання;—

про оплату праці захисника;—

про долю неповнолітніх дітей засудженого, що залишилися без нагляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку немає такого рішення;—

про уточнення посади або виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю допущені неточні, неконкретні формулювання;—

про призначення вихователя неповнолітньому у випадку його звільнення від відбування покарання з випробуванням або застосування примусових заходів виховного характеру у відповідності зі ст.104, 105 КК;—

про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові або інших біографічних даних засудженого, а також описок і арифметичних помилок, якщо вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне за собою погіршення становища засудженого.

Суди вправі також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання:—

про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання у разі коли до дня видання акта амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний;—

при звільненні в порядку помилування одного із солідарних боржників від відшкодування шкоди суд вправі обговорити питання про розмір стягнення із солідарних боржників, що залишилися;—

за поданням державного виконавця вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, придбане хоч і після винесення вироку, але на гроші або за рахунок майна, що підлягають конфіскації за вироком, у випадках, якщо не минув строк давності виконання вироку.

Не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст.411 КПК, питання, що стосуються суті вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову. [7. c.145.]

Зокрема, не можна в такому порядку:—

виключити з вироку кваліфікуючу ознаку злочину і посилання на обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання;—

уточнити призначене покарання (як основне, так і додаткове) щодо його виду і строку;—

призначити покарання за кожен злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо воно було призначене за кожен злочин окремо;—

призначити покарання за сукупністю вироків, якщо при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання у відповідності зі ст.71 КК не було вирішене;—

визначити або скасувати розмір відрахувань із заробітку особи, засудженої до виправних робіт, у доход держави;—

визначити або змінити розмір штрафу;—

установлювати дані про особу засудженого, котрі можуть спричинити погіршення його становища (про наявність судимості та ін.);—

установити або змінити розмір задоволеного цивільного позову або безпідставно одержаного майна;—

звільнити засудженого від відшкодування матеріальних збитків;—

вирішити питання про виключення з акта опису майна за цивільним позовом третіх осіб;

— змінити вирок у частині запобіжного заходу.

2.2. Сторони, які беруть участь у вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироку

Усі питання, що виникають у стадії виконання вироку, розглядаються:

а) судами, які постановили вирок (ст. 404 КПК);

б) судами за місцем відбування покарання (статті 407,4081 КПК);

в) судами за місцем проживання засуджених (статті 4081, 4082, 414, 414' КПК);

г) судами за місцем виконання вироку (ст. 410 КПК);

ґ) судом, у проваджені якого знаходиться справа