У порядку ст. 411 КПК України суд має право вирішувати такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, а саме:—

про застосування акта амністії, якщо є підстави для її застосування;—

про звільнення з-під варти особи, засудженої умовно чи до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;—

про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування;—

про зарахування досудового ув'язнення в строк відбуття покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущено неточність при його обчисленні;—

про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані;—

про застосування відстрочки виконання вироку не тільки щодо основного, а й щодо додаткового покарання, якщо рішення суду про це неконкретизоване;—

про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно;—

про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду;—

про визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань;—

про оплату праці захисника;—

про долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх на піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку немає такого рішення;—

про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулювання;—

про призначення громадського вихователя неповнолітньому в разі його умовного засудження або застосування до нього міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку;—

про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.

Поряд з цим суд може вирішувати інші питання, не пов'язані зі зміною вироку, наприклад про скасування рішень про зняття арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію чи про завершення дії рішення про прослуховування телефонних розмов чи зняття інформації з каналів зв'язку.

Питання про визначення виду кримінально-виконавчої установи особам, засудженим до позбавлення волі, розглядаються в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України у випадках:

а) коли суд не визначив виду кримінально-виконавчої установи;

б) коли вирок щодо виду кримінально-виконавчої установи скасований у касаційному порядку або в порядку нагляду в зв'язку з

неправильним визначенням виду колонії судом, і справа в цій частині повернута на новий розгляд.

У порядку ст. 411 КПК України суди можуть також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема:—

про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання і якщо до дня видання акта амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний;—

при звільненні у порядку помилування одного із солідарних боржників від відшкодування шкоди суд має право обговорити питання про розмір стягнення з солідарних боржників, що залишилися;—

за поданням судового виконавця або прокурора вирішити питання про звернення конфіскації на додаткове виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку;—

про передачу осіб, які засуджені до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, на перевиховання та виправлення

громадській організації чи трудовому колективу, якщо клопотання про це надійшло до суду після винесення вироку. [2. c.28]

Питання про зміну порядку і способу виконання вироку в частині цивільного позову у виняткових випадках, коли неможливо виконати вирок у порядку, встановленому раніше (відсутність присудженого майна в натурі тощо), розглядається судами у порядку, передбаченому ст. 366 ЦПК України.

3.2. Питання, які вирішуються після відбуття засудженим призначеного покарання

Після відбуття засудженим покарання, суд вирішує наступні питання, що стосуються виконання вироку:

Про погашення судимості або дострокове її зняття (ст. 414 КПК); про зарахування часу відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу (ст. 414-1 КПК).

Застосування умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 81 КК, ст. 407 КПК).

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (стаття 81 КК України) може бути здійснене тільки судом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням, відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим, залученням до праці. [2. c. 25]

Зазначені подання розглядаються судом у десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1)не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої