Аналіз же законодавства, яке реґламентує права та обовiязки експертів - відповідних статей КПК, Законів України i Про наукову та науково-технічну експертизу i від 10.02.1995, i Про аудиторську діяльністьi від 22.04.1993, i Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україніi від 12.07.2001, спеціальних нормативно-правових актів, які стосуються проведення окремих видів експертиз, процесуальної і криміналістичної літератури дає підставу для висновків, що експерти: - не мають права предiявляти вимоги, а також приймати рішення, обовiязкові для виконання фізичними і юридичними особами, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості чи підлеглості; - не здійснюють функції по керівництву галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності;

- не виконують повноваження по управлінню чи розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установленню порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпеченню контролю за цими операціями тощо)[7]. При проведенні експертизи та даванні висновку вони здійснюють не управлінські, а чисто професійні функції, що, як вже неодноразово відзначалося в літературі, не включається в законодавче визначення службової особи . Таким чином, виходячи з закону, експерти службовими особами не є і притягнення їх до відповідальності за статтями про службові злочини не повинно здійснюватися.

Цей висновок підтверджується і при зверненні до обiєкта злочинів у сфері службової діяльності, яким, як визнається в теорії кримінального права України, є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій . Специфіка цих суспільних відносин така, що вони можуть бути порушені лише iзсерединиi, тобто, самими працівникам и підприємств, установ, організацій, які діють від їхнього імені у звiязку з виконанням своїх службових обовiязків. Експерт же при проведенні експертизи і даванні висновку завжди виступає як носій спеціальних знань, а не представник якого-небудь державного чи іншого органу, дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Тому і порушення, допущені експертом, дискредитують лише його самого, а аж ніяк не якісь інші організації. Тому об’єкт службових злочинів внаслідок вчинення експертами якихось суспільно небезпечних діянь не порушується[6]. Доказом на користь того, що експерти не підлягають кримінальній відповідальності за статтями про злочини у сфері службової діяльності є і аналіз обiєктивної сторони відповідних посягань. Обов’язковою ознакою будь-якого суспільно небезпечного діяння є його протиправність - чи чисто кримінально- правова (яка має місце за умови, що діяння заборонене лише кримінальним законом), чи змішана (встановлена нормами не лише кримінального, але й інших галузей права). Про те, що діяння експерта є протиправним можна говорити лише тоді, коли доведено порушення ним встановленої методики проведення певного виду експертизи чи вчиняються діяння прямо заборонені кримінальним законом. Сама ж невідповідність висновків експерта, отриманих в результаті оціночної діяльності іншим матеріалам справи, тим більше очікуванням, які покладали на такий висновок зацікавлені особи аж ніяк не дає підстав констатувати наявність протиправного діяння, як ознаки певного складу злочину. Врешті- решт сам характер оціночної діяльності передбачає, що висновки різних осіб можуть відрізнятися між собою. Обов’язковою ознакою службових злочинів, інкримінування яких можна припустити щодо експертів, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ст.ст.364-365, 367 КК). Є підстави вважати, що й відповідальність за службове підроблення (ст.366 КК) можлива лише за умови настання таких наслідків. Адже кваліфікований вид цього злочину трапляється при спричиненні тяжких наслідків, i безнаслідковеi службове підроблення, як це підтверджено багаточисельними прикладами з опублікованої судової практики через малозначність становить собою не злочин, а дисциплінарний проступок. Якщо припустити, що експерти підлягають відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, то необхідно довести наявність причинного звiязку між порушеннями експерта і істотною шкодою, яка настала. Однак у такому випадку шкода спричиняється зовсім не через упущення, прорахунки, зловживання експерта, а внаслідок помилок, допущених тими особами або органами, які використовують висновок експерта в своїй діяльності. Адже висновок експерта обовiязкового значення не має, він підлягає оцінці на загальних підставах поряд з іншими матеріалами. Щодо висновку судового експерта, це прямо закріплено в КПК України (ч.4 ст. 75). Сам по собі висновок експерта, як і результат будь-якого іншого наукового дослідження, правових наслідків для будь-кого не тягне [7]. Томуможна зробити висновок, що причинний зв'язок між порушеннями експерта і заподіянням шкоди, про яку йшла мова вище, відсутній. Адже в його розвиток втручається самостійний фактор - діяльність суду

чи іншого органу, який оцінює і використовує чи відкидає висновок експерта. Нарешті думка про те, що експерти, зокрема судові, не є службовими особами і тому не можуть нести відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності, ґрунтується і на аналізі чинного КК - співставленні з одного боку норм про відповідальність за хабарництво і, з другого боку, норм, які передбачають відповідальність за завідомо неправдиве показання (ст.384 КК