2.Першими джерелами нормативно-правового регулювання були Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991р. Пізніше Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999р., Положення "Про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій", Положення ", Закон України "Про іпотеку", Закон України "Про іпотечні цінні папери"... І на цьому можна не зупинятися, адже кредитування-це та сфера, яка завжди вимагає оновлення.

3.Кредит являє собою грошову позику, яка надається кредитором (банком) позичальнику ( юридична або фізична особа) з умовою повернення. Кредит – це специфічний тип економічних відносин, які ґрунтуються на взаємній довірі кредитора і позичальника. Роль кредиту в економіці та суспільному житті визначають функції кредиту: перерозподільча, емісійна, контрольна. Існує велика кількість класифікацій видів та форм кредитів. І це є першою проблемою, яка поділила вчених-юристів на прихильників двох різних теорій: відповідно до першої такий поділ вважають позитивним, оскільки може задовольнити вимоги будь якого позичальника, іншими словами дозволяє кожному учаснику кредитних відносин знайти кредит для себе, а прихильники другої теорії говорять про таку різноманітність видів та форм кредиту, як не вміння чіткого розподілення і спрощення системи кредитів, адже така різноманітність кредитів не спрощує, а заплутує позичальників ( в основному фізичних осіб ).

4.При порівнянні кредитування в Україні та інших державах (Англія, Франція) треба зауважити, що Українське законодавство потребує кодифікації і більш чіткішого і спрощеного порядку надання кредитів. Такі зміни потрібні для інтеграції України у світове Співтовариство.

5.Як ми бачимо, що українське законодавство стосовно банківської справи загалом, так і кредитування зокрема є недосконалим, а відповідно існує потреба у його вдосконаленні, заміні "мертвих" норм на діючі та доцільні, також необхідно кодифікувати законодавство, а точніше є потреба у Банківському кодексі, про що свідчить численні статті відомих юристів-практиків, зокрема Гладкін Д., Кирилюк Д. "До питання про необхідність розробки і прийняття Банківського кодексу в Україні ". Ця стаття є своєрідним "проханням" колективу юристів про прийняття даного кодексу, адже це спростило б для адвокатів процедуру захисту клієнтів при порушенні їхніх прав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996року. - Преса України, 1997р. – 55с. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV (2222-15) від 08.12.2004р., 2005р., № 2, ст.90

2. Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19.06.2003р. 979-ІV//ВВР України.- 2004.- №1.-Стаття 1. із змінами станом на 05.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110.

3. Закон України "Про Національний банк України" від 03.02. 2004р. №1416-ІV //ВВР УКраїни . - 2004. -№19.- стаття1, 256. із змінами станом на 01.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96.

4. Закон України від 07.12.2000р. "Про банки і банківську діяльність"// Відомості Верховної Ради України.- 2001.- № 5 -6.-статті 3, 47-67. із змінами станом на 07.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст 440Савченко В.Р. „Історія розвитку кредитних відносин”,- К.,-Юрінком Інтер,-2005р.-2-ге видання,-С.397.

5. Закон України "Про Національний Банк України" від 03.02. 2004р. №141-ІV //ВВР України .-2004р.-№19.-ст. 256. із змінами станом на 01.12.2005р., ВВР , 2006, №9, №10-11, ст.96.

6. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992р. //ВВР України .-1992.-№ 47.- статті 21-23 із змінами станом на 07.04.2007р., № 33, ст 440.

7. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. 1255-ІV //ВВР України -2004р. -№11.ст. 140 станом на 07.04.2007, №33, ст 440

8. Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла" від 03.05.2001р.

9. Положення НБУ "Про кредитування" від 28.05. 1995р.-ВВР України.-1997р.- № 246.-с. 19-23

10. Положення НБУ "Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" від 29. 04. 1994р. /ВВР України /1995р.-№8.-с. 10-15.

11. Положення Національного Банку України „ Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями комерційних банків” від 16.12. 1998р. № 52.

12. Перша Директива Європейського Союзу від 12 лютого 1989р. „ Про координацію законів, правил і адміністративних положень, що регулюють організацію і ведення бізнесу кредитних операцій” Економіка України № 10.-1993р. с.50.

13. Друга Директива Європейського Союзу від 15 грудня 1997р. Економіка України № 5.-1999р. с.115.

14. Закон Франції „Про Банки Франції” від 04.08. та 31.12.1993р. Конституційне право зарубжних країн світу (розвиток та реформування)/ Навчальний посібник. – К., 2000. – 321 c.

15. Андрусяк М.Л. „Кредит-шлях розвитку”. //Фінанси України//. - № 5.-2002р. – с. 54.

16. Біленчук П.Д. Банківське право: Українське та Європейське. – К., 1999.

17. Власик В.Є. Формування фінансово-кредитної системи в умовах світової глобалізації. /ФУ. - 2005.-№ 12. – с.89.

18. Величко О. Становлення грошово-кредитної системи України. //Економіка України// 2001.-№ 5. – с. 8-14.

19. Євнух О.Т. Кредит-як соціально-економічне явище. //Фінанси України//.-2006.-№ 3.-с. 7.

20. Єрмоленко Г.Г., Коршикова Т.В. Аналіз кредитних операцій банків // ФУ//.-2001.-№ 3.-с. 121-130

21. Іванов В.М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні відносини зарубіжних країн. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.

22. Кирилюк Д. „До питання про необхідність розробки і прийняття Банківського кодексу в Україні” / Юридичний журнал. - 2006.-№ 12. – с. 17-25.

23. Костюченко О.А. Банківське право.