4. Дотримуватись вимог Положення "Про кредитування", зберігаючи принцип кредитних операцій.

5. Дотримуватись ЗУ "Про заставу" (угоди мають нотаріально засвідчуватись відповідно до вимог закону).

6. Надання кредитів має належним чином оформлятись кредитним договором.

Кредитування характеризується страхуванням, яке відрізняється від інших видів страхування. При домінуванні правового аспекту страхування кредитів визначено особливою формою страхового захисту – страхування від збитків на випадок невиконання вимог, тобто відповідальності позичальника. Найважливішими моментами є: міра відповідальності, встановлення страхового випадку та визначення страхового відшкодування. Це обов'язкові атрибути страхового договору.

За кордоном практикують дві основні форми кредитного страхування:

1. Страхування власне кредитів (делькредере);

2. Страхування застави під отримані кредити (кауційне );

Згідно першої форми:

Страхувальник (як правило цей банк застрахований ) безпосередньо захищає власні інтереси, застосовуючи механізм страхування.

Відносини сторін характеризуються такими ознаками:

Страхувальник (банк):

– отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов'язані;

– бере на себе частину відповідальності (20% );

– зобов'язується кредити, які страхуються, позичати під звичайні відсотки;

Страховик (страхова компанія):

– застосовує санкції при порушенні страхувальником зобов'язань (до повної відмови виплати відшкодування при страховому випадку);

– пропонує форму договору, як правило, так зване "загальне покриття" страховим захистом;

– залишає за собою право перевірки і самостійно приймати рішення щодо запропонованих до страхування ризиків;

– приймає право регресу до кредитоотримувача;

Страхувальник – боржник захищає право свого кредитора чи вірителя що становлять застраховану сторону. У випадку заставного (гарантійного) страхування боржник є страхувальником, а застрахованим виступає кредитор. Кожна з форм – делькредере чи заставна – безумовно, має бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких визначають умови надання кредитів [27, c.61].

Страхування кредитів як новий вид захисту на українському ринку практикується недавно у таких двох варіантах:

а) добровільне страхування ризику непогашення кредитів;

б) добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів (страхувальником тут є боржник, що страхує кредит на користь свого кредитора).

При першому варіанту, коли страхувальник – банк по укладенні кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши із страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. У такому випадку сума страхових внесків враховується при встановлені ставки відсотка за кредит. За логікою пов'язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій мають бути банки як шукачі страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким, власне, і є неповернення кредиту.

Простішим щодо процедури є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, бо страховий поліс розглядається як різновид гарантійного документу страхової компанії банку за фінансовими зобов'язаннями до його клієнтів – позичальників. Такий варіант страхування може забезпечити повернення кредиту і сплаті відсотків лише у випадку, коли страхова фірма згодна і спроможна виплатити страхову винагороду. Для цього банку необхідно через позичальника одержати від страхової компанії і розглянути такі документи:

– свідоцтво про державну реєстрацію;

– статут і установчі документи;

– ліцензію на проведення страхової діяльності з переліком видів страхування відповідальності;

– правила (умови) страхування, затверджені у передбаченому статутом порядку;

– договір добровільного страхування відповідальності за типовою формою;

На платоспроможність страхової компанії вказує наявність перевищення фактичного розміру її вільних активів над пасивами. Необхідно здійснити оцінку факторів, що забезпечують фінансову стійкість страховика:

– власні капітали і резерви, вільні від зобов'язань;

– методологію розрахунку страхових тарифів;

– збалансованість страхового портфеля;

– величину страхових резервів;

– розміщення страхових резервів;

– можливості перестрахування;

За результатами аналізу всіх поданих матеріалів з урахуванням внесених банком поправок укладається договір страхування, який подається в банк разом зі страховим полісом. У випадку підготовлення рішення про страхування відповідальності за непогашення кредиту і відсотків за ним банк повинен уважно розглянути проект договору добровільного страхування з огляду на виконання таких вимог:

– термін дії договору страхування (угоди) повинен перевищувати кінцевий строк погашення кредиту і відсотків на період, протягом якого страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, охоплюючи термін подачі і розгляду заяви;

– договір страхування має набути чинності не пізніше дати видачі кредиту;

– строк подання страховій компанії заяви про настання страхового випадку повинен бути мінімальним, крім заяви страхувальника, відповідну заяву може подати банк-кредитор;

– дата настання страхового випадку відповідальності страхової компанії за виплату відшкодування має відповідати даті погашення кредиту і виплати відсотків. Період протягом якого здійснюється відшкодування, повинен бути мінімальним;

Кредит – надзвичайно важлива категорія ринкової економіки. Недооцінка товарно-грошових відносин у командній економіці, всіляке їх обмеження принизить роль і значення кредиту, призвели до зниження його дієвості і ролі як могутнього засобу розвитку продуктивних сил.

У господарській практиці, особливо у капітальному будівництві, переважало бюджетне фінансування. Узагальнюючим показником були мільярди капіталовкладень. Йшлося не про ефективність використання засобів, а про кількість їх "освоєння", що стало однією з причин загальної низької ефективності планово – командної економіки.

В сучасних умовах, коли відбувається перехід до ринкової економіки, потрібно не тільки подолати неправильне трактування кредиту, а й розкрити всі можливості його практичного застосування.

Кредит – категорія об'єктивна, бо його необхідність полягає у самому процесі виробництва, у ході кругообігу капіталу неминуче утворюються тимчасово вільні засоби.

Поряд із тимчасово вільними коштами у одних підприємствах у інших виникає необхідність у залучені додаткових коштів понад ті суми, які вони мають на даний момент. Крім постійних коливань, потреби підприємств у додаткових ресурсах є і сезонні. Це підприємства із сезонним характером виробництва, до яких належать сільськогосподарські, торфобудівні підприємства, підприємства по вирощуванні і вилову риби, заготівлі лісу, заготівлі та переробці сільськогосподарської сировини [30, с.127]

Кредит – важливий фактор розвитку виробничих сил. Основна частина довготермінових позик іде на будівництво нових та розширення і вдосконалення чинних підприємств.