Приватні підприємства. Інші види підприємств.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи [8,с.189].

Наведене визначення приватного підприємства ( далі ПП) дозволяє дійти висновку, що останнє створюється виключно на основі приватної власності фізичних осіб або юридичної особи і може бути створене одним, двома або більшим числом засновників - громадянами України, особами без громадянства та іноземцями або юридичною особою - власником, суб'єктом господарювання. ПП відповідає за боргами тільки своїм майном, а засновник не несе відповідальності за боргами ПП. У цьому перевага ПП перед суб'єктами підприємницької діяльності - громадянами, які відповідають за боргами всім своїм майном.

Згідно з чинним законодавством ПП не може бути створене шляхом об'єднання власності декількох юридичних осіб, або спільно фізичними та юридичними особами, ПП може бути унітарним підприємством, заснованим на виділеному для господарської діяльності майні, яке може перебувати у приватній власності одного громадянина, іноземця, особи без громадянства або суб'єкта господарювання — засновника. У чинному законодавстві відсутні будь-які застереження щодо розміру статутного фонду ПП і порядку його формування, тому засновник ПП самостійно визначає і перше, і друге,

Статутний фонд ПП не поділяється на частки. При цьому його розмір вказує тільки на передбачувану вартість майна, яке засновник ПП планує відокремити для здійснення підприємницької діяльності, і не відображає реальної вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Корпоративне підприємство створюється, як правило, двома або більше фізичними особами - засновниками за їх спільним рішенням (засновницьким договором), діє на основі об'єднання майна, або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) і розподілі доходів і ризиків підприємства. Деякі нормативно-правові акти, зокрема закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності"[35] використовують поняття "приватне підприємство" в розумінні підприємства, заснованого на приватній формі власності, яке є відмінним від державного і комунального підприємства.

Після державної реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців", ПП набуває статусу юридичної особи і організовує свою господарську діяльність самостійно. З урахуванням економічної і доцільності воно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, самостійно організовує виробництво продукції; за власним розсудом підбирає партнерів по економічних зв'язках, зокрема іноземних; у цілях забезпечення своєї господарської та іншої діяльності має право вступати у договірні відносини з будь-яким підприємством, установою, організацією і окремими громадянами.

ПП самостійно розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який їм призна-ються, керує підприємством і формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації ПП. Спори, які виникають у процесі господарської діяльності ПП, вирішуються судом або господарським судом. ПП діє на умовах самоокуповування і самоврядування. Усі витрати воно покриває за рахунок власних доходів. ПП самостійно встановлює ціни на свою продукцію (послуги) і на свій розсуд розпоряджається (ними). Власник (засновник) самостійно планує діяльність і перспективи розвитку ПП, фонд оплати праці, визначає системи і розміри оплати.

Статтею 59 ГК передбачено порядок і процедуру припинення діяльності суб'єкта господарювання, у тому числі і ПП, за допомогою реорганізації або ліквідації.

Фермерське господарство

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р.[33] визначає правові, економічні та соціальні підстави створення і діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

У Законі закріплені принципові положення, спрямовані на забезпечення розширення сфери фермерського господарства в аграрному секторі, а також зростання конкурентоспроможності фермерської продукції. Закон визначає фермерське господарство як форму підприємницької діяльності громадян, з утворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм для фермерського господарства відповідно до Закону, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку, тобто займатися підприємницькою діяльністю. Фермерське господарство є добровільним об'єднанням громадян з обов'язковою особистою участю його членів у діяльності господарства.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства (професійний відбір є обов'язковою умовою для особи, яка виявила бажання створити фермерське господарство). Першочергове право створення такого господарства належить громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають досвід роботи в сільському господарстві або необхідну кваліфікацію в галузі тваринництва. Відповідно до земельного законодавства (ст.22 ЗК) [9] фермерському господарству земля передається у власність чи надається в користування на правах оренди. При