Комунальне підприємство є самостійним суб'єктом господарювання і не несе відпо-відальності за зобов'язаннями органів місцевого самоврядування.
Безпосереднє управління господарською діяльністю комунального підприємства здійс-нює його керівник (директор, начальник), якого призначає на посаду орган, до сфери управ-ління якого належить підприємство, і є підзвітним цьому органу. Пункт 10 ч. З ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить до предмета відання сільського, селищного, міського голови питання призначення на посади і звільнення з посад керівників підприємств комунальної форми власності. З керівником такого комунального підприємства укладається контракт, в якому визначаються права і обов'язки сторін, умови матеріального, організаційно-техніч-ного, соціально-побутового забезпечення його діяльності, строк дії контракту, умови його розірвання. Керівник комунального підприємства звітує перед органом, уповноваженим відповідною радою - виконавчим комітетом, відділом, управлінням тощо. Згідно з пп. З п. «а» ст. 29 За-кону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад заслуховують звіти керівників комунальних підприємств.
Згідно із законодавством України рішення органів державної влади і місцевого само-врядування є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності. На жаль, судова практика свідчить про множинність випадків прийняття зазначеними орга-нами рішень, що суперечать нормам чинного законодавства України. Органи місцевого са-моврядування реалізують стосовно комунальних підприємств не тільки владні повноважен-ня, а й повноваження власника. У разі коли виконання рішень органів місцевого самовряду-вання завдає комунальним підприємствам збитків, останні підлягають відшкодуванню доб-ровільно або за рішенням суду.
Особливість правового статусу комуналь-них підприємств полягає, зокрема, у виключенні застосування до них процедур банкрутства, передбачених чинним законодавством, у разі прийняття місцевою радою відповідного рі-шення.
Державні підприємства
Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частини і входить до сфери його управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства. Ознаки державного унітарного підприємства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу України. Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (характерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, більшість яких зафіксована в ст. 73 Господарського кодексу України:
-
Порівняно з іншими підприємствами-невласниками державні унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повно-важеннях:
1)
Державні унітарні підприємства залежно від комплексу ознак виду господарської діяльності - комерційна чи некомерційна, правового титулу майна - право господарського відання чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб'єк-том банкрутства, порядку створення та ін.) поділяються на державні комерційні підприємства і казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 Гос-подарського кодексу України).
Основні ознаки державного комерційного підприємства містяться в ст. 74 ГК України:
•