товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них. Основні риси: різновид господарського товариства; спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України ), Закон "Про господарські товариства" (ст. 65); Декрет Кабінету Міністрів України " Про довірчі товариства" [39]; мінімальний розмір СК, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної однієї мінімальної заробітної плати діючої на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встановлюються вищеназваним Декретом); поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); наявність системи органів управління: збори учасників – вищий орган, дирекція ( колегіальний) або директор ( одноособовий) – виконавчий орган, ревізійна комісія – контрольний орган; субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється законом ( щодо довірчих товариств) або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів; характер субсидіарної відповідальності учасників – солідарний.
2.3. Правове становище індивідуальних підприємців та інших суб'єктів господарювання
У Господарському кодексі окремі статті присвячені іншим су-б'єктам господарювання:
•
Індивідуальним підприємцям (ст. 128);
•
Кредитним спілкам (ст. 130);
•
Неприбутковим організаціям (ст. 131).
Одним із видів суб'єктів господарського права є індивідуальні підприємці. Це відносно новий суб'єкт господарського права, оскільки підприємницька діяльність за планово-розподільчої еко-номіки була заборонена.
Індивідуальні підприємці - це фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) з повною цивіль-ною дієздатністю, не обмежені законом в правоздатності, зареє-стровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприєм-ницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги) і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності.
Правове становище індивідуальних підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та іншими.
Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових та службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загаль-ну для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (статті 42-45). Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено забо-рон для даної категорії суб'єктів.
Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:
а) що становлять монополію держави: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних речовин, прекурсорів, психотропних речовин, виготовлення та
легалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин
видобування бурштину, охорона особливо важливих об'єктів
права державної власності, перелік яких визначається у встановленому
Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність,
пов'язана із розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням
та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж)
та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах
загального користування (за деякими винятками);
б) провадження яких передбачається законом у певній організаційній формі формі: ломбардні операції (державні підприємства чи повні
товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність та інші.
Крім того, індивідуальні підприємці повинні дотримуватися вимог закону щодо:
ліцензування певних видів господарської діяльності Закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"); патентування окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валютні операції,) відповідно до Закону " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності").
Індивідуальні підприємці можуть здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (без залучення партнерів-підприємців та найманих працівників), спільно з іншими підприємцями (на договірних засадах), без створення юридичної особи чи створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товариство – традиційне у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи).
Хоча індивідуальні підприємці є важливим і досить численним видом суб'єктів господарського права, однак основними учасниками господарських правовідносин, яким належить найбільша питома вага у процесі господарювання, є господарські організації.
Кредитні спілки
Кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Характерні риси кредитної спілки (КС): спеціальне правове регулювання: ст. 130 Господарського кодексу України; Закон "Про кредитні спілки"; Закон "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [30]; є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг членам КС; основні принципи діяльності кредитної спілки: добровільність та свобода виходу з кредитної спілки; рівноправність членів кредитної спілки; самоврядування; гласність; наявність статусу юридичної особи (набувається з дня державної реєстрації КС як фінансової установи) і відповідно - майна, стан якого відображається в самостійному балансі, банківських рахунках (відкритих відповідно до законодавства у банківських установах, самостійно обраних КС), а також наявність печатки, штампу та бланків із