Матеріальною базою для господарської діяльності благодійної організації є майно, що перебуває в її власності. Джерелами формування такого майна можуть бути: внески засновників та інших благодійників; благодійні пожертвування, що мають цільовий характер; надходження від благодійних компаній (лотерей, аукціонів, масових заходів тощо), доходи від депозитних вкладів і цінних паперів, надходження від підприємств, майно яких перебуває у власності благодійної організації; інші джерела, не заборонені законодавством. Джерелом формування майна благодійної організації не можуть бути кредити. Майно і кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

Таким чином, зазначений шлях розвитку підприєм-ства і значення останнього у сучасній гос-подарській практиці дозволяють викласти розуміння сутності підприємства у сучасних умовах. Нею є органічний сплав волі та майна особи або групи осіб, що спрямований на здійснен-ня господарської діяльності і матеріалі-зується як штучний учасник такої діяль-ності. Рушійною силою у справі створен-ня підприємства є намагання його заснов-ника не тільки отримати господарську вигоду (в тому числі - прибуток), а й об-межити свій господарський ризик лише тим майном, яке буде передане створено-му підприємству. Правовому оформленню такої сутності підприємства сприяє законодавче визнання за ним статусу са-мостійного суб'єкта господарювання, од-нією з ознак якого є належність до юри-дичних осіб.

1. Терміном "підприємство" можуть по-значатися: окремий епізод господарської діяльності: об'єкт прав — майновий ком-плекс; суб'єкт прав — господарська орга-нізація. У законотворенні цей термін слід застосовувати лише для позначення су-б'єкта права.

2. Використання терміна "підприємство" в ст. 191 чинного ЦК для означення об'єкта права є невиправданим і не враховує сучасний стан правової дійсності.

Для позначення єдиного майнового комплексу варто застосувати термін "господарський заклад", але без включення до його визначення прав вимоги і боргів.

3.Підприємство як явище правового і економічного життя являє собою загальну форму існування самостійних суб'єктів господарювання — юридичних осіб різних організаційно-правових форм, яких об'єднує функціональне призначення - безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідної і торговельної діяльності.

Становлення інституту господарських товариств і поява їх різних модифікацій відбулася протягом багатьох століть. Історична першість належить персональним ( повному та командитному ) товариствам, прообрази яких були відомі давнім ассирійцям, фінікіянам, грекам і в Стародавньому Римі. На рубежі XVI-XVII ст. з ініціативи підприємців майже одночасно в Гол-ландії та Англії виникли перші акціонерні товариства з однаковою назвою - Ост-Індські компанії, які започаткували нову форму під-приємництва, що згодом набула широкої популярності.

Товариства з обмеженою відповідальністю своєю появою за-вдячують німецьким юристам, які за дорученням парламенту в кінці XIX ст. розробили три законопроекти про нову форму това-риства, яке мало би привабливі для малого бізнесу риси акціоне-рного товариства (насамперед, відсутність у акціонерів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих законопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі є чинним.

Товариство з додатковою відповідальністю фактично є моди-фікацією товариства з обмеженою відповідальністю і відрізняється від останнього лише наявністю у його учасників додаткової обме-женою відповідальності за зобов'язаннями товариства.

РОЗДІЛ 3

АДАПТАЦІЯ НОРМ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА ДО МІЖНАРОДНИХ НОРМ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

3.1. Гармонізація законодавства України про повні товариства й об'єднання підприємств із законодавством ЄС

Інтеграція України до Європейського Союзу є одним із основних зовнішньополітичних пріоритетів. Стратегічною метою держави проголошено повноправне членство в ЄС. Фундаментальні основи європейської політики України, механізми і тактику реалізації стратегічного курсу визначають Конституція України (ст.18) так і програма уряду. Ключовим елементом успішної інтеграції України до ЄС є досягнення певного рівня узгодженості господарського законодавства нашої країни з правовими нормами Євросоюзу.

Уніфікація законодавства з правом Європейського Союзу з різним ступенем актуальності є найважливішою проблемою практично для всіх європейських держав. У рамках самого ЄС процес гармонізації законодавства має постійний характер і визначається глибиною концептуальних підходів. Його учасники прийняли рішення про створення нової інтеграційної структури, керуючись ідеями сприяння економічному і соціальному прогресу європейських народів, завершення формування єдиного внутрішнього ринку, зміцнення і більш тісного зближення економік своїх країн, встановлення економічного та валютного союзу, підтверджуючи свою прихильність принципам волі, демократії, поваги до прав людини, основним свободам та правопорядку.

На сьогодні Україна належить до тих держав, які через різні причини ще “не залучені” до числа реальних претендентів на членство в ЄС. Однак ця обставина може, незважаючи на її парадоксальність, зробити проблему гармонізації українського законодавства ще більш актуальною.

Це зумовлюється необхідність довести членам європейського співтовариства реальну готовність України прийняти європейські правові стандарти й таким чином значно зміцнити позиції Європейського Союзу на своїй території.

Проаналізований стан наближення українського законодавства до правової системи ЄС дозволяє виявити ті проблеми, що постали перед Україною, і запропонувати підходи до підвищення ефективності цього процесу. Україна, на жаль, перебуває ще далеко від Європейських стандартів правової регламентації. Багатогранність Європейського правового поля, його комплексний характер наочно свідчать про труднощі на шляху узгодження національного господарського законодавства із загальноєвропейським. Формування правового поля держави є тривалим соціальним процесом, що органічно пов’язаний зі змінами в усіх інших сферах життя суспільства. Штучно прискорити цей процес неможливо, але потрібно створити йому режим найбільшого сприяння.

У зв’язку з цим зауважимо, що адаптація українського господарського законодавства до законодавства ЄС відбувається на фоні тривалої правової реформи в Україні. Держава повинна створювати нове законодавство відповідно до міжнародних принципів і стандартів, оскільки до цього часу в її правовій базі згадані принципи та стандарти були просто відсутні. З’ясування поняття “право Європейського Союзу” як джерело права є надзвичайно важливим саме у зв’язку з осмисленням усього процессу