Після проведення судово-психологічної експертизи, яка встановила комулятивний афект, К. засудили на два роки позбавлення волі.

Заслуговує на увагу і «слідовий афект» — глибоке порушення емоційного стану, що не відрізняється тимчасовою негайністю (раптовістю) виникнення. Його як обставину, що пом'якшує вину, законодавець не бере до уваги. Вважаємо це справедливим не для всіх випадків. «При розумінні раптовості як негайності сильного душевного хвилювання оцінці підлягають лише зовнішні ознаки поведінки потерпілого і реакція обвинуваченого. Між іншим, афект належить до психічного стану, що виник більш або менш раптово для самого суб'єкта переживання, чим, до речі, пояснюється важкість свідомого гальмування розвитку цього стану і його зовнішнього прояву» .

Негайність виникнення афекту у відповідь на подразник психологічно не завжди можна вважати обов'язковою ознакою цього стану. «Його регулююча функція, — писав про афект проф. А.Леонтьев, — полягає у створенні специфічного досвіду — афективних слідів, які визначають вибір наступної поведінки щодо ситуації та її елементів, які раніше викликали афект». І ще треба вказати на один парадокс.

Висновок про можливість усвідомлювати і керувати своїми діями підлітком-органіком (олігофреном в легкій формі дебільності), а також підлітком Із затримкою психічного розвитку, обумовленого соціальними факторами, дає експерт-психіатр. Припустимо, що висновок позитивний. Завдання експерта-психолога відповісти на запитання слідчого або суду: чи відповідає розумовий розвиток підлітка в момент вчинення протиправного діяння (частіше за все вбивства) його паспортному віку, тобто кількості прожитих років[10;30].

Наприклад, дівчина 16 років, що страждала олігофренією в легкій формі дебільності, допомогла матері вбити сусідку за те, що та довго не віддавала взяті у борг гроші. Експерт-психолог у висновку вказав на захворювання дівчини, але дав відповідь, що на момент вчинення злочину вона могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.

На примітивному, соціально-побутовому рівні, навіть, розумове відсталий підліток розуміє, що вбивати погано. А ось відсутність здатності абстрактно мислити, несформованість моральної та правової свідомості, підвладність матері та інші показники дозволили експерту-психологу зробити висновок, що в момент вчинення діяння обвинувачена за своїм розумовим розвитком не відповідала паспортному віку, тобто 16 рокам.

У справі призначалась повторна психіатрична експертиза, яку, до речі, експерти-психіатри відмовились проводити, і повторна «поглиблена» (за визначенням суду) психологічна експертиза. Комісія експертів-психологів підтвердила даний раніше висновок. Але обласний суд так і залишився незадоволений.

Це незважаючи на те, що майже всі юристи європейських країн у постановах для проведення судово-психологічної експертизи давно відмовились від питання діагностування відповідності розумового віку підлітка його паспортному віку.

На наш погляд, відповідати чи не відповідати більш молодшому віку можуть деякі окремі ознаки розумового віку, а не весь вік в цілому та й соціальну зрілість підлітка не можна не брати до уваги.

Розділ 4. . Відповідальність за злочини,які були вчинені в стані сп'яніння

Позиція Кримінального кодексу України щодо відповіда-льності за вчинення злочину в стані сп'яніння або на ґрунті алкоголізму чи наркоманії характеризується такими особли-востями:

1) особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або ін-ших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відпо-відальності;

2) вчинення злочину у стані назва-ного сп'яніння включено до переліку обставин, що обтяжують відповідальність, хоч і обумовлено, що суд залежно від характеру злочину може не визнати цю (як і деякі інші) обставину як таку, що обтяжує відпові-дальність.

Укримінальному кодексі також йдеться про стан будь-якого сп’яніння: алкогольного, наркотичного (виникає внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), а також токсичного, що зумовлюється вживанням інших одурманюючих засобів, зокрема лікарських, які не належать до числа наркотичних і дозволені в медичній практиці, але можуть викликати одурманювання при передозуванні (димедрол, еленіум, ефедрин, реланіум тощо), предметів побутової хімії (наприклад, ацетон, аерозолі, лаки, фарби), вдихання випарів, які одурманюють.

Вживаючи алкоголь, наркотих чи інший одурманюючий засіб, особа усвідомлює, що вони порушують нормальний стан її психіки, але свідомо припускає чи навіть прагне до настання стану сп’яніння.

При цьому особа може переслідувати мету злочину в такому стані злочину, хоча на практиці це трапляється досить рідко. Частіш за все добровільне входження в стан сп’яніння супроводжується лише усвідомленням можливості вчинення аморального поступку чи протиправного діяння, зокрема злочину.

Систематичне і тривале алкогольне, наркотичне чи ток-сичне сп'яніння часто призводить до сп'яніння патологічно-го — у вигляді білої гарячки, алкогольної галюцинації та марення[16;89].

Патологічне сп'яніння є однією з форм захворюван-ня з тимчасовим розладом психічної діяльності. Людина в такому стані не спроможна усвідомлювати суспільну небез-печність діяння, яке вона вчиняє, і не в змозі керувати своїми діями.

Така людина визнається неосудною, до неї можуть бути застосовані лише примусові заходи медичного характеру.

Розділ 5. Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України

Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .

Питання про підслідність справ неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину, вирішується на загальних підставах. Стадії віддання обвинуваченого до суду в цих справах немає .

Розгляд зазначених справ проводиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника.

Участь особи , щодо якої розглядається справа , не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі , якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання .

В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази , що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння , а також перевіряються інші обставини ,