КУРСОВА РОБОТА

З АГРАРНОГО ПРАВА

НА ТЕМУ:

«Виникнення та розвиток науки аграрного права»

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………. 1-3

Розділ 1 Поняття науки аграрного права …………………………………... 4-8

Розділ 2 Становлення української науки сільськогосподарського

(аграрного) права ………………………………………………….. 9-15

Розділ 3 Основні напрями аграрно-правових наукових досліджень на

сучасному етапі ……………………………………………………. 16

3.1. Проблеми сучасного науково правового забезпечення

аграрної реформи в Україні …………………………………… 16-19

3.2. Наука про розвиток сучасного аграрного законодавства та

розробку його теоретичних засад …………………………….. 20-22

3.3. Нові правові інститути аграрного права України; проблеми

їх розвитку; роль юридичної науки в їх обґрунтуванні …….. 23-29

Розділ 4 Представники науки аграрного права України ……………….... 30-32

Висновки ……………………………………………………………………. 33-34

Використана література ……………………………………………………. 35

1. Поняття науки аграрного права

Для характеристики юридичної науки базове, фундаментальне значення має загальне поняття науки; його потрібно розглядати у 2 аспектах: а) як певний процес інтелектуальної дослідницької діяльності із здобуття та вироблення теоретично систематизованих знань;

б) як наслідок цього процесу – сукупність теоретично систематизованих знань про природу, суспільство й мислення.

Наука в широкому розумінні є системою знань про різноманітні форми матерії, про сутність соціальних явищ і форм їх відображення в свідомості людини, їх об’єктивні властивості та закономірності виникнення, будови, змісту, функціонування, взаємодії та розвитку.

Наука як системне утворення складається з окремих галузей наукових знань, які можна умовно поділити на три основні групи: природничі, суспільні (соціальні) та науки про мислення та пізнання. Суспільні науки, предметом дослідження яких є явища суспільного життя, за своєю структурою неоднорідні. Часто витоки суспільних наук містяться у природних явищах, чим пояснюється органічний зв'язок природничих (об’єктивних) і суспільних ( суб’єктивних) елементів у багатьох суспільних науках (наприклад, у науках аграрного, земельного, екологічного права та ін). Отже, частина суспільних наук ( у тому числі аграрно-правова наука) перебуває у тісному генетичному та структурному взаємозв’язку з природничими науками. Тому нині важливим є об’єктивне взаємозбагачення науки аграрного й природничих наук.

Однією із системних галузей знань, що належить до групи суспільних (соціальних ) наук, зокрема наук про політичну та юридичну надбудову, є юридична ( правова) наука.

Виходячи із загальних підходів до поняття науки, юридичну науку треба розглядати двояко: 1) як процес інтелектуальної дослідницької діяльності вчених-правознавців, спрямований на виробництво нових знань про державу й право і 2) як систему знань про об’єктивні властивості держави і права та специфічні закономірності виникнення, будови, змісту, функціонування і розвитку державно-правових явищ, які зумовлюють їх якісну визначеність.

У системі юридичної науки можна вирізнити: 1) загальнотеоретичні, 2) галузеві, 3) комплексні, 4) прикладні, 5) міжнародно-правові юридичні науки.

Аграрне право України належить до групи комплексних юридичних наук і є складовою юридичної науки як системи знань.

Дослідженням складної і визначальної проблеми предмета науки аграрного права вже на етапі її становлення займалися провідні науковці аграрники: М.І Козир, В.В. Петров, Н.І. Титова, В.С. Шелестов, Ф.М. Раянов та ін. Вони не тільки з’ясували поняття предмета аграрної правової науки, а й, що важливо, його систему й структуру.

Наука аграрного права – це, насамперед, комплексна, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов’язаної з нею, сільськогосподарської діяльності аграрними підприємствами, фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами громадян та іншими суб’єктами аграрних відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні дослідження аграрних відносин, пізнання закономірностей їх правового регулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини суб’єктивних прав та обов’язків суб’єктів аграрних відносин.

Оскільки аграрні відносини формуються на основі особливостей сільськогосподарського виробництва, аграрно-правова наука досліджує ступінь впливу цієї специфіки на організацію правового регулювання. Порівняно з галузевими юридичними науками, це є специфічна риса аграрного права. Аграрно-правова наука – містить вчення про аграрне законодавство, про джерела аграрного права, виявляє і пояснює особливості цих джерел, їх структуру, співвідношення, зв'язок і взаємозалежність, виходячи із загальнотеоретичних положень – вчення про зовнішню форму права, правотворчість про правовий інститут, галузь права. Вивченню підлягає й практика застосування нормативно-правових актів аграрного законодавства державними органами та аграрними суб’єктами.

Наука агарного права досліджує правові норми, які в сукупності утворюють комплексну і спеціалізовану галузь права, з’ясовує ефективність їх застосування. Отже, правові норми – це також елементи предмета аграрно-правової науки. Основою дослідження є загальне вчення про норми права та їх реалізацію.

Аграрно-правова наука аналізує систему аграрного права як галузі, науки і навчальної дисципліни, сприяє конструюванню цієї системи. Предметом аграрно-правової науки є також методика дослідження аграрних правовідносин і методика викладання аграрного права як навчальної дисципліни тощо.

Важливою складовою науки аграрного права є її історична частина, що присвячена вивченню історії формування аграрного права як комплексної галузі права, історії розвитку певного виду правових відносин, джерел аграрного права, його окремих інститутів, історії самої науки аграрного права.

Діяльність сільськогосподарських підприємств і об’єднань, фермерських господарств, інших аграрних суб’єктів регулюються не лише за допомогою норм аграрного права. Ці суб’єкти як учасники земельних, трудових, майнових та інших правовідносин є водночас суб’єктами земельного, трудового, цивільного, адміністративного, фінансового, процесуального права. Тому наукові дослідження в галузі аграрного права проводяться з урахуванням досягнень і теоретичних положень інших галузевих правових наук; передбачаються й міжгалузеві комплексні дослідження.

Аграрно-правова наука досліджує також досвід зарубіжних країн з юридичного опосередкування виробничих відносин у сільському господарстві, вивчає наукові досягнення в аграрно-правовій сфері інших країн.

Отже, наука аграрного права як комплексна інтегрована та спеціалізована юридична наука, що базується комплексній галузі аграрного законодавства та однойменній галузі права, є системою знань про аграрні відносини, аграрне право