Аграрно-правова наука покликана програмувати правильний і послідовний розвиток сучасного аграрного законодавства, опрацьовувати систему правових інститутів аграрного права України, вирізняти й обґрунтовувати доцільність і суть нових. Важливе місце у системі предмета науки аграрного права України на сучасному етапі має належати дослідженню правових норм аграрного права, їх особливостям, напрямам їх уніфікації та диференціації тощо.

В основу науки аграрного права покладено систему аграрного права як комплексної галузі права. Поряд із дослідженням загальних положень, принципів правового регулювання організації та здійснення виробничої сільськогосподарської діяльності суб’єктами аграрних відносин, аграрно-правовою наукою вивчається кожен із аграрно-правових інститутів як вчення про цей інститут (особлива частина науки аграрного права). У спеціальній частині аграрно-правової науки досліджуються основні положення й риси аграрного права зарубіжних країн.

Не можна ототожнювати систему галузі аграрного права й систему науки аграрного права. Незважаючи на тісний зв'язок, ці поняття відрізняються. Зміст науки аграрного права, завдяки включенню до її складу загальних понять, ідей, класифікацій, завжди ширший за зміст галузі аграрного права. Водночас слід підкреслити, що як система науки сільськогосподарського права, так і система сільськогосподарського права як навчальної дисципліни, тяжіють до галузі сільськогосподарського права1.

Наука аграрного права України характеризується певними функціями й методами, які загалом притаманні юридичній науці як системі. Сучасний етап розвитку аграрно-правової науки передбачає необхідність активізації евристичної, прогностичної, прктико-прикладної й політичної функції, а також теоретичних методів наукового дослідження державно-правових явищ.

Отже, наука аграрного права України – це відносно нова комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь юридичної науки, що базується на галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавства та однойменній галузі права, і як системна галузь знань має власний предмет і методи наукового дослідження.

___________________________

1. Раянов Ф.М. Предмет и система сельськохозяйсивенного права: Учеб. пособ. Уфа, 1980. С.78.

2. Становлення української науки сільськогосподарського (аграрного) права

Наука завжди є творчим наслідком складних еволюційних наукових процесів і характеризується певним наступництвом.

Процес розвитку науки в напрямі «колгоспне право СРСР» - «аграрне право України» особливо складний. Він розпочався ще в умовах колишнього СРСР у 60-70х рр. ХХ ст.. і вже тоді характеризувався творчим науковим підходом до оцінки суспільних відносин у сфері сільського господарства (згодом – агропромислового комплексу), їх критичним аналізом і визначенням перспективи. Власну наукову позицію щодо зазначених явищ завжди мали українські вчені: В.З. Янчук, Н.І. Титова, В.І. Семчик, В.С. Шелестов, Ц.В. Вичкова (Боцян) та ін. При цьому досить вагомою була їх позиція стосовно ролі законодавчої бази для становлення (замість колгоспного права) нової широкої комплексної спеціалізованої галузі аграрного права.

Однак уже й до цього часу вченим колишнього СРСР, у тому числі й УРСР, досліджувалися найважливіші проблеми сільськогосподарського виробництва й використання земель сільськогосподарського призначення. У межах науки колгоспного та земельного права І.В.Павловим, М.Д. Казанцевим, М.І. Козирем аналізувалися проблеми теорії колгоспного та земельного права; Г.В. Чубуковим – питання правового регулювання праці в колгоспах, міжгосподарської кооперації; З.С. Бєляєвою визначилися джерела колгоспного права, міжгосподарської кооперації та ін.

В УРСР також досліджували як загальнотеоретичні проблеми колгоспного права, так і питання розвитку його окремих правових інститутів. Наукові праці у цьому плані належать таким вченим, як В.З. Янчук, Н.І. Титова, Ц.В. Бичкова, Ю.А. Вовк, В.Л. Мунтян, І.О. Середа, В.І. Семчик та ін. земельно-правові та еколого-правові питання розглядалися В.Л. Мунтяном, Ц.В. Бичковою, І.А. Дмитренком, П.Д. Індиченком, І.С. Цимком та ін. вченимми.

Дослідження у сфері колгоспного та земельного права створили наукову базу для розробки теорії аграрного законодавства та однойменної правової галузі, її окремих правових інститутів. Тобто витоки аграрно-правової науки беруть свій початок ще в наукових працях фахівців у галузі колгоспного, земельного права, які виходили і світ задовго до виникнення згаданої науки.

Вперше у юридичній науці думку про існування нової комплексної галузі аграрного права висловлено 1967р. на сторінках журналу «Советскоє государство и право». Вчені В. М. Чхіквадзе та Ц.А. Ям польська зазначили, що в житті намітилося утворення сільськогосподарського права як комплексної галузі, що охоплює і колгоспне право, й право, яке регулює діяльність державних сільськогосподарських підприємств.2

1937 р. це положення розвинув М.І. Козырь у статті «Совецкоє сельськохозяйственноє право: тенденции становлення и развития», де він вирізнив об’єктивні та суб’єктивні передумови формування сільськогосподарського(аграрного) права, дав поняття цієї галузі права, її предмета, методу, системи.3

Опонентом М.І. Козиря став І.Ф. Панкратов, який у своїй статті «Сельськохозяйственноє право как отрасль права? Нет оснований» заперечував можливість існування сільськогосподарського права як галузі права, мотивуючи це відсутністю єдиного предмета та єдиного методу правового регулювання цієї галузі. Аналогічними тоді були й погляди В.З. Янчука (УРСР), який вважав передчасним визнання сільськогосподарського(аграрного) права як галузі права.

Протилежну думку висловили у своїх працях Бєляєва, В. В. Петров, А.А. Денисов, О.А. Кічатова, Г.О. Аксеньонок.

Згодом проблема набуває міжнародного значення; вивчається та

_______________________

2. Ямпольська Ц.А. «Совецкоє государство и право» - 1967р. – С.36

3. М.И. Козырь «Совецкоє сельськохозяйственноє право: тенденции становлення и развития» - 1973р. С. 43-51.

науково аналізується досвід інших країн щодо регламентації аграрних відносин. У травні 1972р. у Флоренції проводився радянсько-італійський «круглий стіл» з питань аграрного права, де доповіді радянських учених ( М. І. Козиря, Г. О. Аксеньонка, В.О. Кікотя, М. І. Краснова) були присвячені проблемам аграрного законодавства,