1974 р. в журналі редакції «Советскоє государство и право» відбулася нова зустріч за «круглим столом» де розглядалися питання удосконалення правового регулювання сільського господарства. Під час обговорення виявилися різні підходи до розуміння аграрного права. Були визначені основні напрями наукових досліджень у галузі сільського господарства: поєднання розробки загальнотеоретичних і конкретних правових проблем, актуальність теоретичних досліджень і їх відповідність проблемам практики, проведення комплексних досліджень тощо.

Більшість учасників дискусії зійшлися в поглядах на визнання комплексної галузі аграрного законодавства, науки аграрного права та однойменної навчальної дисципліни. І навіть ті вчені, які не визнали аграрного права як галузі права, не заперечували, існування науки аграрного права, а також потреби в такій навчальній дисципліні. Це мало істотне значення для розвитку аграрно-промислових досліджень.

Як бачимо, складність і новизна проблеми зумовили аналіз (на етапі становлення аграрно-промислової науки) переважно загальнотеоретичних проблем аграрного права.

Наприкінці 70-х на початку 80-х років ХХ ст. ученими-юристами колишнього СРСР було розроблено значну кількість праць, присвячених теоретичним проблемам аграрного права, його предмету, методу, а також аграрному законодавству як основі формування відповідної галузі права та ін

_____________________

4. Кикоть В.О. – «Советскоє государство и право». – 1973. – С. 136-137.

Серед російських авторів, які досліджували загальнотеоретичні засади аграрного права на етапах його становлення, варто згадати М.І. Козиря, Г.Ю. Бистрова, І.Ф. Казьміна, В.В. Петрова, А.А. Денисова, З.С. Бєляєву, О.А. Кічатову, Ф.М. Раянова, К.А. Шайбекова, Г.В. Чубукова та ін.

На особливу увагу заслуговують праці М.І. Козиря, В.В. Петрова, А.А. Денисова, Ф.М. Раянова, З.С. Бєляєвої, Г.Ю. Бистрова, К.А. Шайбекова, в яких поєднується розробка загальнотеоретичних і конкретних (практичних) проблем правового регулювання сільського господарства. У складному процесі становлення наукових засад нової галузі сільськогосподарського (аграрного) права важливу роль відігравали не лише погляди тих авторів, які послідовно запроваджували ідею нової галузі права, а й її противників. У цьому плані істотне значення мали праці І.Ф. Кузьміна присвячені теорії джерел сільськогосподарського законодавства, публікації І.Ф. Панкратова і В.З. Янчука (УРСР) та деяких інших учених, які не заперечували галузевого існування сільськогосподарського законодавства та науки сільськогосподарського права.

В УРСР, починаючи з 70-х років, наука аграрного права досліджує також загальнотеоретичні проблеми аграрного права та різні сторони механізму правового регулювання суспільних відносин у сільському господарстві. Поряд із цим у працях українських авторів робляться висновки й щодо наявності окремих комплексних спеціалізованих правових інститутів аграрного права (зокрема, інституту матеріальної відповідальності працівників сільськогосподарських підприємств); й щодо формування в такий спосіб галузевої правової структури. Серед українських авторів, які розробляли теорію аграрного права, слід назвати В.С. Шелестова, Н.І. Титиву, Ц.В. Бичкову.

Початок 80-х рр. в УРСР позначився розширенням аграрно-правових наукових досліджень, всебічним обґрунтуванням правових інститутів аграрного права. Так, у цей час досить активно аналізуються проблеми аграрного законодавства та аграрного права ( Н.І. Титова, Ц.В. Бичкова, В.С. Шелестов); правового регулювання суспільних відносин в умовах АПК (Ю.С. Шемшученко, В.І. Семчич, В.К. Попов, Ц.В. Бичкова); сільськогосподарської кооперації (В.І. Семчик, В.К. Попов, Ц.В. Бичкова, З.А. Павлович); майнових відносин у сільському господарстві (В.І. Семчик); договірних відносин аграрних суб’єктів (В.К. Попов, Ц.В. Бичкова, В.В. Долежан); державного управління АПК (В.С.Шелестов, З.А. Павлович); питання охорони земель сільськогосподарського призначення (В.Я. Янчук, Д.А. Суржан); охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві (Ю.С. Шемшученко, В.Л. Мунтян, В.І. Андрейцев, В.К. Попов) тощо.

Введення з 1982 р. у вищих навчальних закладах курсу «Сільськогосподарське право» (нині – «Аграрне право») та видання 1985р. у Москві першого підручника з цієї навчальної дисципліни5 відіграло важливу роль у формуванні комплексних, систематизованих знань з цієї дисципліни у студентів юристів, що, в свою чергу, позитивно позначилося на подальшому розвитку аграрно-правової науки. Слід зазначити, що українські вчені-юристи (В.З. Янчук, В.С. Шелестові, В.В. Долежан) взяли активну участь в обговоренні цього підручника, продемонструвавши творчий підхід до своєї праці.

Сучасний стан науки аграрного права України характеризується інтенсивним розвитком аграрно-правових досліджень на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави, розширенням системи аграрно-правової науки, її предмета за рахунок виникнення нових правових інститутів і нових аграрних суб’єктів тощо.

Важливим внеском у розвиток української аграрно-правової науки стало видання 1996 р. першого в Україні підручника за редакцією В.З. Янчука – «Аграрне право України».6

_______________________

5. М.И. Козырь, В.П. Петрова – Сельськохозяйственное право – 1985р. – 576с.

6. В.З. Янчук - «Аграрне право» - К., 1996. – 560с.

Аналізуючи аграрно-правову науку України, можна зробити висновок, що сьогодні вона досліджує широке коло проблем аграрного права, і з розвитком суспільних відносин у галузі сільського господарства предмет її теоретичних розробок значно розширюється.

З огляду на це, процес становлення та розвитку науки аграрного права України відповідно до предмета її дослідження й конкретних історичних умов можна умовно поділити на 4 основні етапи:

перший – кінець 60-х – початок 70-х рр. – становлення аграрно-правової науки – характеризується аналізом переважно загальнотеоретичних проблем сільськогосподарського права;

другий – початок 70-х – початок 80-х рр. – розвитку української науки сільськогосподарського (аграрного) права – супроводжується дослідженням теоретичних проблем аграрного законодавства, розробкою перших аграрно-правових інститутів;

третій – початок 80-х – початок 90-х рр. – активного розвитку української науки аграрного права та формування її як цілісної комплексної системи наукових знань – характеризується розширенням предмета аграрно-правової науки, поглибленням загальнотеоретичних її розробок, всебічним обґрунтуванням багатьох правових інститутів аграрного права в умовах агропромислового комплексу;

четвертий – початок 90-х