_____________________

9. В.З. Янчук – «Аграрне право України» - Київ., Юрінком 1996р. – С. 54

10. В.М. Гайворонський – «Аграрне право України» - Харків, - «Право» 2003р.

правові проблеми земельної реформи в Україні. Особливу увагу в своїх наукових дослідженнях автор приділив запровадженню правових норм, які б передбачали екологічні вимоги щодо використання й охорони земель, інших природних ресурсів. Питання охорони навколишнього природного середовища в процесі здійснення аграрної та земельної реформ докладно розглянули Ю.С. Шемшученко і Н.Р. Малишева.

Земельна реформа, що започаткувала процес складних економічних перетворень, а згодом – і аграрна реформа, поставили перед наукою аграрного права України принципово нові й надзвичайно складні завдання, які нею послідовно вирішувались.

3.2. Наука про розвиток сучасного аграрного законодавства та розробку його теоретичних засад

Одним із важливих елементів предмета дослідження аграрно правової науки є комплексна, спеціалізована та інтегрована галузь законодавства – аграрне законодавство України. Сьогодні у зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформи в Україні й потребою їх належного правового забезпечення особливого значення набуває питання наукового подальшого розвитку аграрного законодавства України, аналізу його теоретичних засад.

Хоча наукові підходи до розуміння суті, структури, тенденцій розвитку аграрного законодавства України формувалися з початку становлення комплексної галузі науки аграрного права. Важливе значення мають дослідження теоретичних проблем сільськогосподарського (аграрного) законодавства, що здійснювались представниками російської аграрно-правової науки: І.Ф.Казьміним, Г.Ю.Бистровим.

Оскільки кожна наука характеризується певним наступництвом, важливу роль у з’ясуванні природи аграрного законодавства відіграють також дослідження вчених – представників науки колгоспного права.

Слід зауважити, що здебільшого науковці дають визначення поняття джерел аграрного права, і, на жаль, менше уваги приділяють поняттю аграрного законодавства як цілісного системного утворення. Хоча поняття джерел аграрного права України теж має істотне значення для з’ясування суті аграрного законодавства, проте останнє, в його системному розумінні, є значно ширшим поняттям.

Сучасне аграрне законодавство України – це комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь законодавства, що відповідає окремій галузі господарського комплексу та є системою взаємопов’язаних і взаємо узгоджених уніфікованих і диференційованих нормативно-правових актів (актів правотворчості державних органів та правотворчості аграрних суб’єктів), які, в свою чергу є джерелом і формою вираження правових норм, спрямованих на регулювання аграрних відносин, що виникають у процесі здійснення аграрними суб’єктами сільськогосподарської виробничої та іншої, пов’язаної з нею діяльності. Сьогодні при характеристиці сільськогосподарського (аграрного) законодавства відбувся науково обґрунтований перехід від терміна «сільськогосподарський» до терміна «аграрний», що зумовлено рядом об’єктивних причин, зокрема розширенням змісту терміна «аграрний» в умовах проведення аграрної реформи в Україні.

Підкреслимо, що в сучасній аграрно-правовій науці існує положення про формування інтегрованої галузі агропромислового законодавства. Ідею агропромислового законодавства як комплексної галузі, до складу якої входить як підсистема аграрне (сільськогосподарське) законодавство, висунув З.А. Павлович11. Однак суспільні відносини, що склалися в системі всіх ланок агропромислового виробництва, потребуватимуть спеціалізованого правового регулювання лише за умови безпосереднього зв’язку з процесом виробництва сільськогосподарської продукції. Крім того, в разі визнання агропромислового законодавства, до складу якого входитиме аграрне законодавство, ми будемо змушені констатувати формування занадто великої спільності нормативно-правових актів, для яких буде характерним широке коло суб’єктів, об’єктів, а також різна змістовна спрямованість. Це, в свою чергу, може призвести до «розмитості» основної частини спільності норм аграрного права, поступового відходу такої істотної їх особливості, як сільськогосподарська спеціалізація. Сучасне аграрне законодавство має ґрунтуватися на конституційних засадах, розроблених представниками аграрно-правової науки.

Оскільки земельні відносини в системі аграрних посідають чільне місце, визначальним для вдосконалення правового регулювання аграрних відносин є й розвиток земельного законодавства. У зв’язку з цим аграрно-правовою наукою досліджувались також проблеми розробки та прийняття нового кодифікованого акта земельного законодавства України.

_________________

11. Павлович З.А. Проблеми розвитку законодавства про агропромисловий комплекс України. Аграрне законодавство України – К., 1998 – С. 197-224.

Зокрема, питання підготовки основного земельного закону послідовно проаналізували В.І. Андрейцев, Н.І. Титова, П.Ф. Кулинич. Автори визначили коло земельних відносин, що підлягають правовій регламентації таким кодифікованим актом, основні напрями їх правового регулювання; висловили конкретні пропозиції щодо усунення прогалин у сучасному правовому регулюванні земельних відносин тощо.

ЗК 2001 року, розв’язавши ряд дискусійних теоретичних і практичних проблем правового регулювання земельних відносин, водночас зумовив виникнення нових важливих напрямів наукових досліджень, що пов’язано з розширенням сфери його правового регулювання та запровадженням нових земельно-правових інститутів.

Сьогодні вчені-юристи України дослідили поняття та особливості аграрного законодавства України як комплексного системного утворення; з’ясували істотні риси й закономірності функціонування його внутрішньої структури; визначили основні тенденції розвитку аграрного законодавства в умовах здійснення аграрної реформи в Україні тощо.

Одним із головних напрямів розвитку сучасної науки аграрного права України є теоретичне обґрунтування подальшого розвитку й вдосконалення земельного та аграрного законодавства, розробка наукових засад їх кодифікації, науковий аналіз нового ЗК. Особливого значення нині набуває реалізація практичних рекомендацій щодо вдосконалення аграрного законодавства України як системного утворення та окремих його нормативно-правових актів12.

З огляду на це важливою практичною проблемою є необхідність врахування наукових концепцій, висновків, положень та рекомендацій, запропонованих представниками науки аграрного права України, у правотворчій діяльності держави, зокрема під час розробки й прийняття нормативно-правових актів з питань регулювання аграрних відносин Україні.

______________________

12. О.О. Погрібний – «Аграрне право України» - Київ., Істина 2006р. С. 151.

3.3. Нові правові інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки в їх обґрунтуванні

Сучасний етап розвитку аграрного законодавства України, покликаний забезпечити реалізацію аграрної реформи, зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права України. Оскільки йдеться про формування