У юридичній науці висловлено також думку щодо необхідності прийняття спеціального закону «Про виробничу кооперацію». Доцільними також є розробка та припинення загального кодифікованого акта «Про кооперацію», який закріпив би кооперативні принципи, врегулював організаційно-правові форми кооперації, правове становище кооперативів різних типів і видів, визначив їх поняття та юридичні ознаки, порядок створення й припинення діяльності, основні засади господарської та іншої діяльності тощо. У такому нормативному акті необхідно було б законодавчо закріпити пріоритетне значення сільськогосподарських кооперативів у системі кооперації.

20 грудня 1991 року було прийнято Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», що втратив чинність на підставі Закону від 19 червня 2003 року «Про фермерське господарство», який закріпив правові основи організації та діяльності нових аграрних суб’єктів - фермерських господарств та поклав початок розвитку нового правового інститут аграрного правового інституту аграрного права. Серед представників науки аграрного права України, котрі досліджують науково-правові проблеми фермерського господарства, варто назвати О.О.Погрібного.

Вперше на монографічному рівні правовий статус фермерських господарств дослідив О.О.Погрібний 1992р. у праці «Селянські господарства і оренда (організаційно-правові питання). У ній він з’ясував питання створення фермерських господарств, об’єкти їх права власності, землеволодіння й землекористування, а також питання матеріально-технічного постачання, фінансування, кредитування, обліку та ін.

____________________________________

18. Федорович В.І. – Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів – Львів, 1998. – С5.

Сприяння вдосконаленню правового інституту фермерства має на меті також дослідження земельних відносин у фермерському господарстві, що здійснюється вченими України. Наукові проблеми правового регулювання земельних відносин у фермерських господарствах з’ясували Н.І. Титова та М.Я. Ващишин.

У системі сучасного аграрного права України в зв’язку з проведенням аграрної реформи, що має на меті реформування не лише економічних (виробничих) відносин в аграрному секторі економіки, а й здійснення соціальних перетворень на селі, відбувається процес становлення ще одного нового правового інституту – інституту правового забезпечення соціального розвитку села.

Проблеми правового забезпечення соціального розвитку села сьогодні послідовно досліджують Н.І.Титова, Ц.В.Бичкова, В.І. Андрейцев та інші вчені.

Зокрема, наукою аграрного права України доведено потребу конституційного закріплення таких основоположних для сільського господарства принципів, як принцип державної підтримки сільського господарства, державного забезпечення соціально-економічних умов життя і праці селянина та ін.

Правове регулювання нових за своїм змістом суспільних відносин соціальної сфери села досліджує В.З.Янчук19. Ним з’ясовано основні напрями правового забезпечення наукових досліджень і підготовки кадрів для села, правове регулювання житлового та шляхового будівництва у сільській місцевості, правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів села.

Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі вперше були визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 51-93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Нині ці питання регулює однойменний Закон України від 10.079

_____________________________________

19. В.З.Янчук – «Аграрне право України» - К., 1996. – С.442-461.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що на сучасному етапі внаслідок виникнення нових правових інститутів аграрного права України значно розширився предмет аграрно-правових наукових досліджень. Сьогодні в Україні сформувалися наукові школи, зокрема, стосовно наукових засад проведення земельної та аграрної реформ, приватизації земель, соціально-правової ролі селянства, розвитку сільськогосподарської кооперації, правового становища фермерських господарств, екологізації земельного та аграрного законодавства, їх кодифікації та ін.

Водночас, нині існує ще багато нерозв’язаних наукових проблем у цьому напрямі, що, у свою чергу, негативно позначається на ефективності правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки. З огляду на це наука аграрного права України покликана сприяти послідовному процесу формування та розвитку нових аграрно-правових інститутів як цілісних, взаємоузгоджених і досконалих підсистем аграрного права України.

Проблеми розвитку нових аграрно-правових інститутів, їх законодавчого забезпечення визначають пріоритетні напрями наукових теоретичних розробок щодо їх наукового обґрунтування, прогнозування майбутнього виникнення й розвитку.

4. Представники науки аграрного права України

В Україні у сфері аграрно-правової науки нині плідно працюють доктори юридичних наук і професори.

Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В.З.Янчук, заслужений представник української аграрно-правової науки, має понад 150 публікацій, брав участь у написанні 6 підручників з основ права, 2 підручників з радянського права. Під науковим керівництвом В.З. Янчука та співавторів видано юридичні довідники для працівників сільського господарства.

Особливо треба підкреслити вагомий внесок В.З. Янчука у підготовку першого в Україні підручника «Аграрне право України», який має вже 2 видання20. 2001 р. за редакцією В.З.Янчука вийшов друком практикум з аграрного права України, в якому розглядаються особливості земельних відносин, зокрема земель сільськогосподарського призначення21.

Надзвичайно важливим для розвитку науки аграрного права України є науковий доробок академіка Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України, доктора юридичних наук, професора В.І. Семчика. Вчений є автором понад 300 наукових праць, з яких 5 індивідуальних монографій, розділи до 21 колективної монографії, до 4 підручників і навчальних посібників, до 15 довідників, колективних науково-практичних коментарів.

Особливо слід відзначити доробок автора з питань сільськогосподарської кооперації. В.І.Семчик є автором монографічного дослідження «Кооперація і право», в якому він проаналізував правові основи розвитку кооперації в Україні, що мало важливе значення для становлення та розвитку нового правового інституту аграрного права України – сільськогосподарської кооперації.

________________________________

20. Янчук В.З. – «Аграрне право України» - К., 1996 – 560 с.

- «Аграрне право України» - К., 2000 – 720с.

21. Янчук В.З. - Аграрне право України: Практикум – К., 2001. – 720 с.

Значною для розвитку науки аграрного права України є наукова діяльність В.І.Семчика з підготовки підручника з аграрного та кооперативного права22. Крім того, за