Академік академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України В.І. Андрейцев є автором понад 230 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 7 монографій, 4 підручника та 3 навчальних посібників, 3 збірок актів екологічного законодавства України, низки розділів у складі авторських колективів інших наукових видань та коментарів до законодавства. За його участю розроблено понад 50 законопроектів.

Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії аграрного права України зробила також доктор юридичних наук, професор Н.І.Титова, яка є автором понад 200 наукових праць, з яких 6 індивідуальних монографій, 2 розділи в колективній монографії, 2 розділи в підручнику, рецензування 3 підручників.

Особливе значення мають наукові праці Н.І.Титової, де вона досліджує новий правовий інститут аграрного права України – фермерського господарства. Вона є автором 2 монографій, присвячених правовому статусу фермерських господарств24.

Значну увагу вона приділяє проблемам розвитку земельного законодавства. Вчена аналізує особливості земель як специфічного об’єкта правової регламентації і на цій підставі робить висновок про необхідність розуміння права власності на землі сільськогосподарського призначення як

______________________________

22. В.І. Семчик – «Кооперативне право України» - К., 1998- 336с.

23. В.І. Семчик – «Аграрне законодавство України: проблеми ефективності» - К., -1998р. – 245с.

24. Титова Н.І. – Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання і відповіді» - Львів 1998р. 0 с.

особливої і самостійної юридичної категорії.

Вагомий внесок у розвиток аграрного права зробив член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор О.О. Погрібний, який є автором понад 140 наукових праць, з них 17 – індивідуальні і колективні монографії; співавтором 10 підручників, а також понад 30 навчально-методичних робіт. Напрямами наукової діяльності вченого є земельне, аграрне, екологічне та кооперативне право.

Доктор юридичних наук, професор Ц.В.Бичкова послідовно досліджує правові проблеми розвитку аграрного сектора економіки.

Нині вчена досліджує правові проблеми співвідношення цивільного та аграрного законодавств. При цьому вона доводить потребу правового регулювання сільськогосподарської діяльності за допомогою спеціалізованих правових інститутів аграрного права.

Доктор юридичних наук, професор В,С, Шелестов досліджує окремі інститути аграрного права. Поряд з цим учений аналізує загальнотеоретичні проблеми аграрного права як галузі права. В.І. Шелестов в своїх працях розглядає аграрне право як самостійну галузь права, досліджує його предмет та метод, формулює основні поняття тощо. Вчений сформулював також основні напрями розвитку та вдосконалення аграрного законодавства.

Доктор юридичних наук, професор З.А.Павлович був відомим ученим-правознавцем. Він – автор понад 120 наукових праць, у тому числі 3 індивідуальних монографій, підручників, книг, довідників, 5 брошур, які є значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних засад аграрного права, державного управління, зокрема управлінню агропромисловим комплексом.

Висновок

Кожну науку потрібно розглядати як певний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука також є процесом творчої дослідницької діяльності вчених-юристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується теоретичний рівень аграрно-правової науки – висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції розвитку аграрно-правових відносин, явищ та цілих правових інститутів та їх систем, а також розробляються практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання аграрних відносин, які, у свою чергу, генерують подальший розвиток вітчизняної аграрно-правової науки. Аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегрованої галузі національного права, котрій притаманні власний предмет, власні й частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система. Предметом аграрного права є урегульовані нормами аграрного законодавства, засновані на багатоукладності форм власності та господарювання реальні суспільні, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні, господарчо-підприємницькі відносини щодо правового становища суб'єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності з додержанням ринково-економічних закономірностей. В аграрному праві, як і в інших галузях права, методи правового регулювання являють собою встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу, за допомогою яких визначаються правомочності суб'єктів права — учасників аграрних правовідносин; це способи з'ясування, визначення характеру виникнення, зміни і припинення відносин між суб'єктами АПК. Предмет правового регулювання охоплює ті конкретні суспільні відносини, які регулюються нормами аграрного права, а метод правового регулювання визначає, яким чином ці конкретні аграрні відносини чи їх група регулюються нормами аграрного права. Методи правового регулювання — це такі способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний очікуваний результат у здійсненні аграрних та земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин, у розвитку інфраструктури ринку тощо. Поняття аграрного права охоплює його принципи. В загальній теорії права під принципами розуміють основоположні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання; принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аграрне право України — це самостійна галузь права. Воно являє собою сукупність правових норм, що визначають правове становище працівників сільського господарства і сільськогосподарських підприємств, їхні основні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Ці норми регулюють суспільні аграрні організаційно-правові, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні та внутрішньогосподарські виробничі відносини та відносини з приводу утворення і виробничо-господарської діяльності селянських (фермерських) господарств. Актуальні завдання аграрного права полягають у забезпеченні сучасного