Курсова робота
на тему:
Види дисциплінарної відповідальності за трудовим правом
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………..3
1. Загальні положення про дисципліну праці…………………………………5
1.1 Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення………………...5
1.2 Внутрішній трудовий розпорядок…………………………………………9
2. Дисциплінарна відповідальність……………………………………………14
2.1 Поняття дисциплінарної відповідальності та її види…………………….14
2.2 Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття..16
3. Характеристика деяких видів спеціальної
дисциплінарної відповідальності за законодавством
України…………………………………………………………………………..23
3.1. Дисциплінарна відповідальність суддів…………………………………..23
3.2. Дисцилінарна відповідальність працівників прокуратури………..….…26
Висновки ……………………………………………………………………….29
Список використаної літератури………………………………………………30
Вступ
Проголошення України демократичною, соціальною та правовою державою, найвищою соціальною цінністю якої є людина, обумовлює необхідність реформування трудового законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.
Попри шістнадцятирічну історію незалежності України, з часів СРСР законодавство про дисциплінарну відповідальність розвитку в нашій державі майже не зазнало: можна згадати лише про дисциплінарні статути Збройних сил і міліції, а також окремі, розрізнені норми Кодексу законів про працю України і Виправно-трудового кодексу України. Не приділялось належної уваги цим питанням і в правовій доктрині. Як правило вони розглядалися лише в рамках підручників з адміністративного і трудового права. В зв'язку з цим росте кількість громадян, які, незаконно притягуються до адміністративної та дисциплінарної відповідальності лише через вади відповідного законодавства. Більшість робіт, присвячених дисциплінарній відповідальності, датовано радянським періодом, а сучасні роботи здебільшого торкаються окремих аспектів дисциплінарної відповідальності. Такий стан роздробленості проблеми потребує новітніх досліджень в галузі трудового права, бо, як і запобіганні правопорушень, у максимально можливому усуненні шкоди, що заподіюється ними суспільству.
У чинному Кодексі законів про працю України (далі КЗпП) детально врегульована лише відповідальність працівників, окремі ж випадки відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і не врегульовані в ньому в окремій главі; у діючому законодавстві не знайшли також свого закріплення питання відповідальності сторін колективних трудових правовідносин. У КЗпП України ті чи інші питання відповідальності регулюються із зміщенням гарантій на користь однієї із сторін без врахування інтересів іншої сторони трудових правовідносин.
Підготовка проекту нового Трудового кодексу України вимагає розробки концепції побудови Кодексу в цілому і кожного з його розділів, одним з яких є розділ, що регулює відповідальність сторін трудових відносин. Це в свою чергу вимагає розробки концепції розвитку як трудових правовідносин взагалі, так і кожного із видів трудових правовідносин, особливе місце серед яких займають правовідносини з відповідальності.
Незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми відповідальності в трудовому праві не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися. Донині залишається спірним питання щодо поняття юридичної відповідальності взагалі та дисциплінарної відповідальності зокрема. У зв'язку з цим виникає необхідність дослідження відповідальності в трудовому праві з метою виявлення в ній наявності не лише негативного, а й позитивного аспекту.
Розділ 1 Загальні положення про дисципліну праці
1.1 Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення
Необхідною умовою успішної організації трудового процесу та високої продуктивності праці незалежно від галузі економіки, форми організації праці та соціально-економічних відносин є до-тримання учасниками цього процесу певного розпорядку, коор-динації діяльності та злагодженості в роботі. Закріплений у пра-вових нормах порядок поведінки учасників трудового процесу визначає поняття трудової дисципліни як правового інституту.
Трудова дисципліна — багатоаспектне явище, а тому в галузе-вій літературі (радянській та сучасного періоду) її розглядають як правовий принцип галузі права; правовий інститут трудового права; елемент трудових правовідносин; фактичну поведінку учасників таких правовідносин.
Об'єктивно-правовий зміст категорії «трудова дисципліна» співпадає з визначенням її як інституту трудового права. Це су-купність норм, які встановлюють обов'язки сторін трудового до-говору, режим їх виконання, внутрішній трудовий розпорядок, засоби заохочення та відповідальності, що складають механізм забезпечення виконання цих зобов'язань.
Трудова дисципліна як елемент трудових правовідносин відо-бражає суб'єктивно-правову сутність цього поняття. Вона поля-гає у зобов'язанні працівника як суб'єкта конкретних трудових правовідносин виконувати обов'язки, що складають зміст цих правовідносин[1].
Рівень дотримання суб'єктами трудових правовідносин нор-мативно-правових актів та обов'язків, передбачених трудовим договором, визначають поняття трудової дисципліни як фактич-ної поведінки учасників трудового процесу.
У правовій літературі галузевого спрямування поряд з понят-тям «трудова дисципліна» зустрічається термін «дисципліна праці». При цьому потрібно наголосити на неоднозначному трак-туванні вченими цих понять. Одні автори (М. Г. Александров, Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева) вживають їх як тотожні (сино-німи). Інші (О. В. Смирнов) вважають, що дисципліна праці є ширшим поняттям та включає трудову, виробничу, технологіч-ну, фінансову, службову та інші види дисциплін1.
Більш правильною здається позиція тих авторів, які розме-жовують поняття «трудова дисципліна» та «дисципліна праці». Вважаємо, що ці категорії накладаються лише частково. Дис-ципліна праці — це сукупність усіх дисциплін (технологічної, виробничої та ін.), необхідних для належного забезпечення тру-дового процесу. Трудова дисципліна є складовою поняття дис-ципліна праці, якщо вона розглядається як елемент трудових правовідносин та/або фактична поведінка учасників трудового процесу. Визначення змісту поняття трудова дисципліна як принципу чи інституту трудового права є ширшим і не охоплю-ється поняттям дисципліна праці.
Сучасний правовий інститут трудової дисципліни за своїм складом визначається наявністю трьох видів норм, що:
1. здійснюють правову регламентацію прав і обов'язків учас-ників трудового процесу;
2. встановлюють стимулювання сумлінної праці;
3. регламентують відповідальність за невиконання чи нена-лежне виконання трудових обов'язків.
Права та обов'язки, що складають зміст трудових правовідно-син, є предметом централізованого та локального регулювання, а також можуть визначатися сторонами у трудовому договорі[2].
Трудова дисципліна має подвійний характер і передбачає вза-ємні зобов'язання двох сторін трудового договору: обов'язок ро-ботодавця — створювати працівнику умови праці, необхідні для найбільш ефективного виконання трудової