Ст. 9 «Дисциплінарного статуту прокуратури України» передбачає такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження у класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України», звільнення, звільнення з позбавленням класного чину.

Існують також деякі особливості у дисциплінарному прова-дженні щодо працівників прокуратури.

Позбавлення або пониження у класному чині державного рад-ника юстиції 1, 2, 3 класів провадиться Президентом України за поданням Генерального прокурора. Всі інші стягнення застосо-вуються Генеральним прокурором у повному обсязі. Прокурори Кримської АРСР, областей, м. Києва та прирівняні до них про-курори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнен-ня: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження на посаді та звільнення працівників, які призначаються Гене-ральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноважен-ня зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

Особи, нагороджені нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України», можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генерального прокурора України.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного мі-сяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової пе-ревірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебуван-ня його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може пере-вищувати двох місяців.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України у місячний термін з дня ознайомлення з наказом.

Оскарження наказу не зупиняє проведення дисциплінарного стягнення.

Генеральний прокурор України має право скасувати дисцип лінарне стягнення, посилити або пом'якшити його. В разі неза-конного пониження на посаді або звільнення працівника з поса-ди Генеральний прокурор України видає наказ про поновлення на посаді з виплатою середньомісячного заробітку за час виму-шеного прогулу або різниці в заробітній платі за час роботи на нижчеоплачуваній роботі, але не більше ніж за три місяці. Якщо не з вини працівника час вимушеного прогулу становить більше трьох місяців, Генеральний прокурор України може прийняти рішення про виплату середньомісячного заробітку за весь час ви-мушеного прогулу.

Рішення Президента України та Генерального прокурора України про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора України про застосування одного з дисциплінарних стягнень, що можуть бути застосовані до прокурорсько-слідчих працівників, або відмова у поновленні на роботі можуть бути оскаржені до суду у загальному порядку[6].

Висновки

Слід зазначити, що на сьогоднішній час головною проблемою дисципліни праці в Україні є її досить низький рівень для успішної трудової діяльності. Він обумовлений низкою несприятливих соціальних та економічних умов. В цілому це призводить до підвищення виробничого травматизму на підприємствах, досить високого рівня крадіжок та псування майна організацій. Таким чином, можна констатувати, що підвищення дисципліни праці в Україні – загальнодержавна задача, яку треба вирішувати в сукупності з економічними, соціальними та політичними проблемами. Лише при високих заробітках і сильній соціальній базі організацій можливе сумлінне відношення працівників до своїх трудових функцій. Але це також означає і відповідну політику конкретних роботодавців. Саме через систему економічних заходів (підвищення середньої заробітної плати, запровадження різних соціальних програм в організації (додаткова допомога працівникам, які сумлінно виконують свої трудові обов'язки, через пільгові путівки в санаторно-профілактичні і культурно-оздоровчі установи, різні надбавки, святкові подарунки та ін.) і гнучку систему заохочень, коли працівник одержує заробітну плату не тільки за працю, але і за сумлінне до неї відношення. Навіть при рівних трудових показниках більшу заробітну плату повинен одержувати той працівник, що не спізнюється, не прогулює і завжди вчасно і чітко виконує свої трудові функції. Тим самим в організації повинна скластится така система, при якій вигідно буде неухильно дотримувати абсолютно всі вимоги до трудової дисципліни. Також доцільно вести в організаціях пропаганду здорового і тверезого способу життя, запроваджувати які-небудь заходи, спрямовані проти вживання наркотиків, алкоголю, забезпечити дозвілля працівників у перервах та проводити інші профілактичні дії. Тобто робити все можливе для залучення працівників до громадського життя організації і самодіяльності, з чим непогано справлялися в радянський час. Іншими словами створити такий клімат в організації, щоб працівник не думав ні про що, крім як про сумлінну і чесну роботу, щоб йому було цікаво і вигідно дотримуватись неухильно своїх трудових обов'язків. Отже, запорукою успішного функціонування механізму забезпечення дисципліни праці в умовах ринкових відносин є його економічний, а не ідеологічний чи політичний, характер. Іншими словами, як уже говорилося, дисциплінарна відповідальність повинна бути, насамперед, економічною. Підсумовуючи можна сказати, що для успішного подолання вищезгадаих проблем потрібен комплексний підхід з боку держави направлений на вирішення безпосередньо тих соціально-економічних факторів які і призводять до порушень трудової дисципліни на підприємствах, в установах та організаціях.

Список використаної літератури

1. Бойко М. Д. Трудове право України. Навч. посіб. — К.: Олан, 2002.

2. Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юрид. вузів та факультетів. — К.: Вілбор, 1999.

3. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів: Вільна Україна, 1996.

4. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. — К.: Т-во "Знання"; КОО, 2000.

5. Дмитренко Ю., Дмитренко Е. Питання дисциплінарної відповідальності державних службовців.// Правовий тиждень № 8(81) від 19.02.2008 року.

6. Коваленко К.В.