Статистичні дані Державної Судової адміністрації України свідчать про те, що в останні 12 років застосування позбавлення волі складає 28 – 38% до осіб, що „проходять” у кримінальних справах, а за вчинення злочинів в Україні засуджено за цей період більш, ніж 2 млн. 500 тис. громадян.

Засуджені складають більш ніж 0,413% населення України, яке постійно зменшується. Четверо з однієї тисячі осіб, - жителів України, утримується в місцях позбавлення волі, знаходяться під слідством або затримані.

Як відомо, покарання і судимість, опосередковано впливає не тільки на засуджених та їх найближче оточення, його вплив охоплює великі групи населення і в цілому суспільство. Оскільки покарання несе не тільки позитив для суспільства (застосуванням кримінального покарання суспільство виконує захисну функцію), а й залишає низку негативних наслідків, саме громадськість разом з Департаментом повинна комплексно реформувати всю кримінально-виконавчу систему і привести її у відповідність до міжнародних стандартів, як того потребує час. .

З прийняттям нового Кодексу 2001 року інститут судимості набув ще більшого правового закріплення, що розв’язало багато проблемних питань щодо вдосконалення даного інституту.

Особливо важливим інститут судимості став в наш час, коли швидкими темпами зростає латентна злочинність та в країні констатують високий рівень рецидивної злочинності. Ряд факторів створюють в нашому суспільстві умови для формування відповідного середовища для подальшої криміналізації суспільства. Це починається від найменшого і закінчується криміналізацією найважливіших сфер функціонування держави.[10.ст.169]

Покарання та судимість виступають явищами, які призупиняють процес криміналізації суспільства. Метою покарання та судимості є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочин як засудженими, так і іншими особами. Саме покарання та судимість впливають на свідомість засудженого, його близького оточення, а також на великі групи громадян.

Інститут судимості є дуже важливою ланкою кримінальної відповідальності, що сприяє боротьбі зі злочинністю, несе для особи ряд негативних наслідків, що мають на меті виправлення засудженого та виховання його, запобігання вчинення ним нових злочинів.

До правових наслідків судимості відносять кримінально-правові наслідки, що наступають для особи внаслідок вчинення нею злочину, і впливають на подальшу кваліфікацію нового злочину, форму покарання та його відбуття. Загально-правові наслідки судимості випливають з законодавства України і полягають у обмеженнях,які особа відчуває до зняття чи погашення судимості.

Метою судимості, як вже зазначалось, є виправлення засудженого, тому з особи, яка доведе своє виправлення, судимість може бути знята достроково, не чекаючи закінчення строків погашення судимості.

Отже, інститут судимості відіграє дуже важливу роль для розвитку законності, правової свідомості засуджених, а також інших осіб, розвитку правового, слухняного суспільства.

Список використаних джерел

Нормативно правові акти:

1. Кримінальний кодекс. Проект // Іменем закону. Спеціальний випуск— № 4

2. Кримінальний кодекс України . – Офіц. текст. –К.:Юрінком Інтер. 2001. –243с.

3.Кримінально – процесуальний кодекс України. // Науково-практичний коментар. В.Т.Маляренка. Харків.2003р.537с.

4.Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007р.ВЕЛЕС.2007.794с.

5. Кримінальний кодекс. Спеціальний випуск. 1996.444с.

6.Кримінальний кодекс України / Уголовный кодекс Украины / Criminal code of Ukraine / Інститут держави і права України ім. В.М.Корецького НАН України / Юрій С. Ш. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. — 583 с.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» // Вісник Верховного Суду України. – 2004.

Спеціальна література:

8. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В,І., Гавриш С. Б., Дорош Л. В.. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. - К.: Юрінком Інтер, 2001. — 494 с..

9. Коржанський М.Й. Науковий коментар кримінального кодексу України. - К.: Академія, 2001. - 656 с.

10. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів /За ред. Ю.В. Александрова. - К.: Правові джерела, 2002. - 831 с.

11. Кримінальне право України: Заг. частина. / За ред М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 480 с..

12. Курс кримінології. Особлива частина: Підруч. / Під заг. ред. док. юрид. наук, проф. О.М. Джужи. - К., 2001. - С. 697c.

13. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. — 542 с.

14. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - 786 с.

15. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 1064 с..

16. Кузнецова Н.Ф. Злочин та злочинність, / Кузнецова Н.Ф.- М.,1996.651c.

17. Кримінальне право України. Загал. Частина / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський та ін.; За ред. П. С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997.499c.

18. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2000.478c.

19. Кримінально-виконавче право України. Загальна та Особлива частини. Навчальний посібник. Б. В. Волженкін.2001.848с.

20. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник.-2-ге вид., перрероб. і доп. / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. -Київ:Либідь, 2002.

21. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / Під заг. ред. М.О.Потебенька, В.Г. Гончаренка. - К.: