Незважаючи на розмаїття факторів, що впливають на процес формування слідів, вони завжди тією або іншою мірою відображають особливості та властивості цих факторів за законом відображення.

Крім факторів, що впливають на процес формування слідів, які виникають при взаємодії об’єктів, сліди піддаються впливу інших факторів, які викликають їх зміну та навіть руйнування.

Ці фактори можуть бути об’єктивними або суб’єктивними. Об’єктивними факторами такого роду є:

1) фізико-хімічні властивості слідів;

2) погода, клімат, вологість, світло тощо;

3) тварини, комахи.

Суб’єктивними факторами такого роду можуть бути:

1) навмисне знищення або фальсифікація слідів злочинцем;

2) поведінка та вплив потерпілих;

3) умови зберігання слідів (сліди можуть змінюватися, псуватися або знищуватися при несприятливих умовах зберігання).

У слідчій і судовій практиці найчастіше зустрічаються сліди механічної дії. Умови їх виникнення визначаються властивостями фізичних тіл, що беруть участь у взаємодії. Кожне тіло в цьому процесі, чинячи опір іншому, прагне зберегти свою форму, внутрішню будову та інші властивості в незмінному вигляді. Проте, молекулярне зчеплення та інші внутрішні сили одного з об’єктів виявляються слабшими, внаслідок чого в ньому наступають зміни. Однак, неправильно було б вважати, що в цьому випадку одне тіло бере участь у взаємодії активно, а інше – пасивно, оскільки активну роль відграють обидва тіла. Наприклад, чим твердішою є порода дерева, що піддається механічній дії сталевого інструменту, тим більшим буде опір дерева дії інструменту. Свою роль у подібних процесах можуть відіграти і явища, що їх супроводжуючі, наприклад, термічні.

У процесі формування слідів механічної дії визначальне значення має сила як міра цієї дії. Проте, необхідно враховувати, що сили, які беруть участь у цьому процесі, мають неоднакову величину та різний напрям. У результаті їх дії порушується молекулярне зчеплення та відбувається деформація об’єктів, що беруть участь у контактній взаємодії. Твердіші об’єкти піддаються меншій, а менш тверді – більшій деформації. Якщо речовина об’єкта володіє властивістю так званої «залишкової деформації», тобто здатністю зберігати знов прийняту форму, визначувану новим для нього взаємним розташуванням частинок речовини, відбувається формування об’ємного сліду.

Свої закономірності властиві й утворенню поверхневих слідів. Хоча в процесі їх утворення також беруть участь механічні сили, але основну роль у ньому відіграє властивість адгезії, тобто здатність прилипання до об’єктів следоутворення частинок різних сторонніх речовин. Форма та цілісність об’єктів у цих випадках зміни не зазнає. Якщо на слідосприймаючий об’єкт привносяться частинки яких-небудь сторонніх речовин (наприклад, пилу, потожирових виділень тощо), виникають утворені цими речовинами сліди нашарування. Якщо ж подібні речовини знаходяться на слідосприймаючому об’єкті та при контакті з ним переходять на слідоутворюючий об’єкт, формуються сліди відшарування. Подібні сліди з’являються, наприклад, при ходінні людини по свіжопофарбованій підлозі.

Чим повніше пізнані закономірності утворення різних слідів, тим швидше вони можуть бути виявлені. Проте, ще Г. Гросс правильно відзначав, що ефективність роботи зі слідами полягає не тільки у тому, щоб їх виявити, але й у тому, щоб уміти зробити на підставі їх достовірні висновки і скористатися ними у цілях розкриття та розслідування злочину [29, с.169-170].

Здійснюючи пошук слідів, не можна нехтувати жодним слідом. Відшукавши який-небудь слід, завжди потрібно з’ясувати, як він виник, які дії повинна була зробити людина, що залишила його. Ніколи не можна знати наперед, яке значення може мати той або інший слід у зв’язку з іншими слідами. Тому обов’язково відразу ж спробувати знайти зв’язок виявленого сліду з іншими можливими (а для конкретного випадку необхідними) слідами. Мова йде не про те, що окремий слід не несе інформації, а про те, що вона значно зростає при встановленні взаємозв’язку слідів. Чим повніше вдається вивчити систему слідів і встановити форми зв’язків, що існують між ними, тим правильніше можна пояснити не тільки результат події злочину, але й обстановку, в якій вона протікала.

Тому при експертному дослідженні криміналістичних слідів та оцінці результатів експертизи варто враховувати механізм виникнення слідів, взаємодії, що впливають на їхнє виявлення, фіксацію, вилучення та зберігання. Щоб пізнати істинну сутність слідів, встановити механізм їхнього виникнення та інформацію, що міститься у них, потрібно пам’ятати, що успіх залежить не тільки від рівня професійних умінь і здатностей слідчих та експертів, але й властивостей техніко-криміналістичних засобів, за допомогою яких сліди виявляються, консервуються, зберігаються та досліджуються в експертній установі. Тому, поряд з постійною турботою про зростання професійного рівня підготовки працівників слідства та експертів, необхідно систематично обновляти криміналістичні технічні засоби, використовувати найсучасніші та надійні криміналістичні науково-технічні засоби пошуку, консервації, зберігання та дослідження криміналістичних слідів як доказів у кримінальних справах.

2.3. Значення слідів злочину у кримінально-процесуальному доказуванні

Сліди можуть бути використані при вирішенні як оперативно-розшукових, так і ідентифікаційних завдань. Відповідно до ст. 4 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання [41, с.20]. Сліди, що виявляються на місці злочину, на злочинцю та на потерпілому, при своєчасному їх виявленні та умілому використанні служать ефективним засобом досягнення вказаних у законі цілей.

У системі доказів особливе місце належить різноманітним речовим доказам. Значну, а часом і вирішальну роль серед них відіграють