зберігання та реєстрації до експертизи мікросліди на практиці звичайно поділяють за тими самими критеріями, що й інші криміналістичні сліди (наприклад, мікросліди крові, мікросліди пальців, мікросліди тканин тощо).
Мікросліди мають важливе доказове значення в кримінально-процесуальному доказуванні у кримінальних справах, оскільки вони завжди залишаються на місці вчинення злочину незалежно від того, чи вчинений злочин професійним злочинцем, особою, що має високий освітній рівень, або випадковим злочинцем [4, с.35]. Професійні злочинці, як правило, продумують і використовують певні способи, що дозволяють не залишати на місці події видимі сліди, або знищують їх і тим самим затрудняють розслідування злочину. Проте, злочинці не можуть знищити мікросліди, які залишаються, тому що самі не знають, де вони залишаються. Тому наявність мікрослідів на кожному місці злочину є об’єктивним явищем, обумовленим відображенням у матеріальному світі процесу вчинення злочину певною особою. Проблема полягає тільки у тому, щоб виявити їх на місці злочину, уміло зафіксувати, вилучити ы використати з метою розкриття злочину. Використовуючи мікросліди у комплексі з макрослідами, можна успішно вирішити багато питань, що виникають у ході слідства. У багатьох випадках криміналістичне дослідження мікрослідів допомагає вирішити ті проблеми, які не вирішуються шляхом дослідження та використання макрослідів, наприклад, у випадку вбивства людини ножем. Якщо опиратися тільки на сліди поранення або показання свідків, то нерідко вірогідно не можна визначити, чи цим ножем вчинене дане вбивство. У такому випадку потрібно знайти на ножі мікросліди тканини одягу загиблого або мікросліди його шкіри або крові, порівняти їх із тканиною одягу, шкіри або крові вбитого та точно визначити, чи цим ножем був нанесений смертельний удар.
Вивчення та використання мікрослідів у комплексі з іншими криміналістичними слідами дає можливість уявити, як відбувся злочин, визначити місце, час, знаряддя злочину, злочинця, особу потерпілого (особливо у випадку самогубства або інсценування самогубства). За мікрослідами можна прямо або приблизно ідентифікувати особу злочинця, вони можуть використовуватися як доказ на різних етапах розслідування.
З погляду сприйняття органами чуттів людини сліди можна поділити на дві групи:
1) сліди, що сприймаються – це сліди, які людина може бачити або сприймати без допомоги технічних засобів. Це сприйняття здійснюється через органи чуття – очі, вуха, ніс. Такі сліди включають макросліди, акустичні сліди (голосний шум), сліди запаху (міцний запах);
2) латентні сліди – це сліди, які не сприймаються (не впізнаються) людиною. Це залежить від їхніх дуже малих, мікроскопічних розмірів, відсутності кольору (безбарвні) або збігу їхнього забарвлення з кольорами тла слабкого звуку (в акустичних слідів), слабкого запаху (у слідів запаху). З іншої сторони, можливості сприйняття у кожної людини залежать від якостей її органів чуття (зору, слуху, нюху). Тому виявлення латентних слідів залежить від індивідуальних якостей людини у кожній конкретній ситуації, наявності у працівників органів слідства технічних засобів і знання методики і тактики пошуку таких слідів тощо. Латентні сліди іноді з’являються з огляду на спроби їх приховання злочинцем, підробки слідів з метою перешкодити розкриттю злочину.
В останні роки при вчиненні злочинів злочинцями нерідко використовуються сучасні досягнення науки і техніки. Крім того, власний досвід злочинців постійно збагачується. Вони шукають прийоми та способи, щоб не залишити слідів злочину, вносять зміни в обстановку місця події тощо. Однак, і при цьому злочинці завжди залишають на місці злочину які-небудь сліди, будь це сліди їхніх злочинних дій або підроблені сліди, які ними залишені з метою приховання злочину.
У науці криміналістики також розрізняють видимі та невидимі сліди [23, с.109]. Видимі сліди – це криміналістичні сліди, які добре помітні неозброєним оком і виявляються без яких-небудь спеціальних прийомів. Невидимі сліди можуть бути такими внаслідок відсутності у них кольорів, збігу їхнього забарвлення з кольорами тла, а також через мікроскопічні розміри.
Класифікація криміналістичних слідів на макро- та мікросліди, ті, що сприймаються, та латентні, видимі та невидимі є досить умовною. Проте, вона має певне орієнтуюче значення при пошуку, закріпленні, зберіганні, реєстрації та експертному дослідженні таких слідів.
3.2. Характеристика слідів людини
Людина у злочинній діяльності є головним елементом взаємодії, вона вступає у різні форми зв’язків із суб’єктами злочину та матеріальним середовищем, використовує злочинні засоби для досягнення мети. Тому вона є найбільш інформативною постаттю у злочинній діяльності та відображає на місці події найбільшу кількість відображень-слідів, що утворюють клас «сліди людини» [9, с.43]. Сліди людини у криміналістиці є найбільш поширеними джерелами доказів. Матеріальні сліди людини розділяють на сліди-відображення та сліди-речовини [74, с.38]. Сліди-відображення отримали свою назву через слідоутворюючі об’єкти людини як фізичного тіла: зовнішність, тобто форма, розмір, шкірний покрив обличчя, руки, ноги, нігті, зуби, а також сліди-відображення навичок людини як суб’єкта діяльності. Сліди-речовини поділяються на частки і виділення. Частки – це частини людини як фізичного тіла, біологічна тканина – волосся, кров, сперма, кістки тощо. Вони відрізняються від виділень, продуктів життєдіяльності організму людини (піт, запах, сеча, кал тощо).
Ці сліди залишаються органами людського тіла в процесі вчинення злочину. Поява цих слідів на місці події обумовлюється присутністю людини на цьому місці або прямим відношенням даної людини до цих слідів. Тому на підставі таких слідів можна ідентифікувати людину, що залишила сліди.
До слідів-відображень, у першу чергу, відносять сліди пальців рук людини. У процесі вчинення злочину особа, як правило, торкається яких-небудь предметів, а тому залишає на цих предметах відбитки пальців. Якщо вона діє в рукавичках, то залишає сліди рукавичок.
Шкірна поверхня долонь рук (як і підошов ніг) відрізняється