С.М. Потапов, на думку якого «сліди є віддзеркаленням на матеріальних предметах ознак явищ, причинно пов’язаних з подією, що розслідується. Сліди можуть виникати від людей, окремих предметів і від дії сил природи» [42, с.19-20]. Це визначення згодом І.А. Іванюк оцінив як вперше зроблену спробу розкрити значення слова «слід» як криміналістичного терміну [15, с.384]. Проте, така оцінка наведеного С.М. Потаповим визначення поняття «слід» є помилковою. Це пов’язано з тим, що перше визначення сліду було запропоноване І.Н. Якимовим на 10 років раніше – у 1935 році. Правда, воно було, можливо, більш простим і не відображало всіх істотних ознак поняття «слід». Проте, воно точніше характеризувало слід саме в криміналістичному його значенні. Ще точніше воно відповідало розумінню сліду як об’єкта трасологічних досліджень.
Визначення поняття «слід», наведене С.М. Потаповим, характеризувалося як криміналістичне по суті тільки тому, що в ньому мова йшла про явища, причинно пов’язані з подією, що розслідується. Проте, якраз це не сприяло його точності. Як показав подальший розвиток криміналістики, об’єкти її дослідження, у тому числі й сліди, необов’язково пов’язані зі злочином причинно. Крім того, це визначення ніяк не відмежовувало сліди від інших видів доказів. Тому внаслідок того, що визначення поняття «слід», дане С.М. Потаповим, було вельми загальним, воно побічно сприяло запровадженню та використанню в криміналістиці двох понять сліду – в широкому (по суті, побутовому) і вузькому (трасологічному) розумінні.
Із трасологічного розуміння сліду як відображення зовнішньої будови виходить В.Ю. Шепітько при розробці наукових основ трасології. Положення, які він сформулював, коротко зводилися до наступного:
1. У слідоутворенні беруть участь два об’єкти. Об’єкт, який викликає своє відображення на іншому, є слідоутворюючим, а одержуючий відображення – слідосприймаючим.
2. У сліді відображається тільки частина поверхні слідоутворюючого об’єкту, яка увійшла до зіткнення, а при розташуванні об’єктів на відстані – була звернена до сприймаючого об’єкта. Ця частина поверхні слідоутворюючого об’єкта та поверхня слідосприймаючого об’єкта, що протистоїть їй, є контактними поверхнями.
3. Зміни на сприймаючому об’єкті можуть виникати в межах його контактної поверхні та за її межами. Сліди, що утворюються в першому випадку, є слідами локальної, а в другому – периферичної дії.
4. Контакти сліду поділяються на статичні та динамічні. Наприклад, різновидом статичного контакту сліду є контакт кочення.
5. Контакт сліду призводить до змін сприймаючого об’єкта двох видів – об’ємного або поверхневого [75, с.291-292].
В останні роки інформаційна техніка досягла особливо великих успіхів, і вона все більше проникає в сферу науки криміналістики, створюючи якісно новий прогрес у виявленні, фіксуванні, зберіганні та проведенні експертизи криміналістичних слідів. Наприклад, щодо відбитків пальців не потрібно проводити кропіткої дослідницької роботи, не потрібно застосовувати фізико-хімічні прийоми, щоб бачити сліди – виявити відбитки пальців рук можна за допомогою лазерних променів. Порівняння відбитків пальців можливо таким самим методом. Прилад із так званим «електронним оком» показує на моніторі комп’ютера сліди, які можна фіксувати, а потім передати зображення в мережу центрального архіву експертизи, протягом декількох секунд електронно-обчислювальна машина видає конкретні відомості [57, с.21].
Із розвитком технічних і технологічних наук криміналістика, й особливо криміналістична техніка, швидко розвивалася, зокрема, в галузі експертизи криміналістичних слідів. Необхідно відзначити, що тепер майже всі сліди, залишені на місці вчинення злочину, можуть бути виявлені, вилучені, збережені, піддані експертизі та використані в якості доказів у кримінальній справі [1, с.82].
Оскільки при огляді місця події при більшості злочинів найчастіше виявляються сліди біологічного походження у вигляді слідів крові, слини (недопалки, кляпи, конверти), сперми (злочини на сексуальному ґрунті), частки органів і тканин, волосся, а відбитки пальців, запахи і записи голосу найчастіше відсутні, найбільш перспективним і значимим є Днк-аналіз – метод, що дозволяє ідентифікувати особу із погрішністю всього 1:13000000.
Зовсім недавно єдиним методом встановлення факту присутності особи на місці події було порівняння відбитків пальців. Однак, у деяких випадках, злочинці залишали після себе й інші докази, ніж їхні відбитки пальців. Так, зокрема, у випадках насильницьких злочинів, таких як зґвалтування, розбійні напади й убивства, можуть бути виявлені сліди, які належать злочинцеві, у вигляді волосся, крові, сперми або слини. З іншого боку, подібні сліди можуть бути перенесені з тіла потерпілого на тіло або одяг злочинця. Протягом значного періоду часу вчені намагалися визначити майбутнє цього біологічного доказу, що може використовуватися для впізнання людини шляхом, подібним до відбитків пальців. Протягом останніх декількох років методи аналізу окремих видів ДНК були визнані як досягнення. Впровадження цих методів було названо «DNA fingerprinting» – «ДНК-дактилоскопія», у цей час прийнятий міжнародний термін – «ДНК- профілювання» [59, с.143].
Роль криміналістичної трасології у розкритті та розслідуванні злочинів є значною та вагомою, так як саме за допомогою проведення трасологічних експертиз, під час яких досліджуються сліди злочину встановлюється окремі обставини злочинної події, які потім дозволяють розкрити цей злочин та встановити осіб, що його скоїли. Потрібно відзначити, що можливості криміналістичної трасології щодо забезпечення отримання слідством і судом достовірної та об’єктивної інформації щодо злочинної події, яка розслідується постійно збільшуються. Здійснюється це, перш за все, завдяки розвитку криміналістики в цілому та криміналістичної трасології, зокрема шляхом запозичення до неї новітніх наукових розробок з інших наук. В останній час в нашій країні почала приділятися значна увага комп’ютеризації криміналістичної діяльності. Цей напрямок наукових та практичних пошуків став одним з найважливіших в подальшому вдосконаленні криміналістичної діяльності із розслідування і розкриття злочинів. Вищесказане безпосередньо стосується трасології (трасологічних досліджень), так як