На основі розгляду теорії та практики сучасного криміналістичного слідознавства можна виділити п’ять основних напрямків його розвитку:

1) розвиток вчення про мікрооб’єкти;

2) розвиток системи знань про сліди запахів;

3) удосконалення існуючих та розробка нових технічних засобів і технологій фіксації та дослідження голосу людини;

4) удосконалення та розробка методик встановлення групової належності та проведення індивідуального ототожнення людини за її біологічними слідами-відображеннями (кров, сперма, слина, волосся, нігті тощо);

5) удосконалення, уточнення та розвиток методик з метою посилення точності виявлення ідентифікаційних ознак та їх використання у ідентифікаційних і діагностичних цілях при вирішенні окремих криміналістичних завдань, створення нових методів дослідження та класифікації контактних слідів.

РОЗДІЛ ІІ.

ПОНЯТТЯ, МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СЛІДІВ У КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ДОКАЗУВАННІ

2.1. Поняття та ознаки слідів злочину

Криміналістичні сліди давно досліджуються та використовуються в якості доказів при розкритті та розслідуванні злочинів. Проте, у визначенні поняття «криміналістичні сліди» до цього часу відсутній єдиний підхід. В опублікованих працях «Сліди у криміналістичній практиці» (1931 рік) і «Пошук криміналістичних слідів» (1943 рік) німецький криміналіст Е. Аннушат поняття криміналістичних слідів визначав як «все, що слідчий може дізнатися та оцінити з точки зору криміналістики». На його думку, сліди включають все, що використовується слідчим для розслідування злочину, незалежно від того, у якій формі вони існують, – у матеріальній чи ідеальній [8, с.91].

Теоретичною основою трасології є філософські концепції матеріалістичної діалектики:

1) у світі немає двох однакових речей, тобто кожний об’єкт матеріального світу є індивідуальним;

2) слід-відображення не може існувати без явища, речі, предмета, який він відображає, тобто якщо є слід, то є й об’єкт, що його залишив;

3) під час дії твердих тіл слід-відображення є конформним до об’єкта, з яким контактує тіло.

Індивідуальність матеріальних об’єктів і конформність слідів-відображень дають змогу ототожнювати об’єкт за його слідом (пальця, взуття, каналу ствола на кулі тощо).

У трасології слід – це матеріальний об’єкт, який відображає зовнішню будову об’єкта взаємодії. Він є відображенням одного предмета на іншому, що виникає внаслідок їх взаємодії.

У зарубіжній криміналістичній літературі переважає думка, згідно з якою криміналістичні сліди – це відображення ознак (характеристик) різних предметів на інших об’єктах і подіях, які знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з результатом, який потрібно розслідувати. Так, на думку німецьких авторів, сліди – це не тільки сліди рук, ніг, використаних знарядь, але також залишені злочинцем сліди крові, волосся, пилу, бруду тощо. Крім того, слідами можуть бути маленькі плями на одязі злочинців, запах рідин на руках чи ногах паліїв і таке інше [33, с.211].

У теорії криміналістики низки зарубіжних країн дається як широке, так і вузьке трактування поняття «криміналістичні сліди». Зокрема, німецький дослідник Е.Ф. Штельцер відзначає, що з точки зору криміналістики сліди – це матеріальні відображення, результат або наслідок вчинення правопорушень, а також різноманітних кримінальних подій. На його думку, криміналістичні сліди являють собою криміналістичні матеріальні відображення події злочину [58, с.329].

Угорський вчений І. Кертес висловлює точку зору про необхідність обмеження поняття «слід». Так, він вважає, що застосування цього терміну повинно бути обмежене випадками відображення форми, а відносно біологічних та інших слідів субстанціального характеру І. Кертес пропонує користуватися терміном «залишки матеріалів». Критерієм розподілу цих понять служать властивості відповідних об’єктів, від яких залежать характер і кількість отримуваної криміналістичної інформації. Так, наприклад, пляма крові або масла є слідом, якщо виходячи з її форми визначається напрям руху, висота падіння, тобто з’ясовується механізм виникнення плями і частина механізму самої події злочину. Якщо ж істотні для доказування дані отримуються у результаті дослідження хімічних або біологічних (субстанціальних) властивостей крові, пляму правильніше називати залишками матеріалу [28, с.207-208].

У радянській і пострадянській літературі з теорії криміналістики поняття криміналістичних слідів трактується у широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні під слідами розуміють різноманітні матеріальні наслідки, що виникли у зв’язку з підготовкою, вчиненням і прихованням злочину [10, с.73]. Криміналістичними слідами у широкому розумінні є зміни обстановки, що виникли у результаті злочинного діяння (поява нових предметів, зникнення тих, що були раніше, зміна місця розташування різноманітних предметів тощо), зміна вигляду, стану конкретних об’єктів у результаті зовнішнього впливу (зламані двері, порушена пломба тощо), залишки яких-небудь предметів чи речовин (плями речовин, сліди крові, часточки пилу тощо).

Під слідами у вузькому розумінні слова розуміють сліди-відображення, тобто такі залишкові явища, які являють собою матеріально фіксовані відображення на одному об’єкті зовнішньої будови іншого об’єкта (наприклад, сліди рук, взуття тощо).

У російській літературі під криміналістичними слідами розуміють саме сліди у вузькому розумінні слова, тобто сліди-відображення, які вивчаються у межах розділу криміналістики «криміналістична техніка» та охоплюються поняттям «трасологія». При цьому визначення поняття «сліди» у широкому розумінні в теорії криміналістики у