На думку Р.С. Бєлкіна, слідами злочину є будь-які зміни середовища, які виникають в результаті вчинення у цьому середовищі злочину. Сліди злочину у більшості випадків розуміються криміналістами як будь-які матеріально фіксовані зміни середовища [6, с.171].

Таким чином, більшість криміналістів Російської Федерації вважає, що сліди – це матеріальні (речові) зміни в обстановці, викликані вчиненням злочину. Ними є матеріальні відображення злочину (кримінальної події), які містять необхідну інформацію про злочин, на основі чого можна ідентифікувати або визначити творців слідів чи обстановку вчинення злочину з метою його розкриття. Однак у вітчизняній теорії криміналістики панує інша думка. Так, Ю.Ф. Жариков, П.Ю. Тимошенко та М.В. Салтевський вважають, що поняття сліду охоплює й ідеальні відображення, якими є сліди пам’яті людини [67, с.15-16]. Як вбачається, під криміналістичними слідами потрібно розуміти тільки матеріальні зміни у навколишньому середовищі, викликані впливом матеріальних об’єктів (механічний, фізичний, хімічний біологічний вплив), тобто все те, що насправді відноситься до матеріального світу.

Відповідно, у теорії криміналістики у широкому розумінні поняття «слід» тлумачать як будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події, а у вузькому розумінні – як відображення зовнішньої будови одного об’єкта на іншому внаслідок їх взаємодії. Враховуючи змістовну нерівнозначність поняття «сліди» у широкому та вузькому (трасологічному) розумінні і те, що в основі утворення слідів-відображень лежать закономірності механічної та контактної взаємодії об’єктів, чим вони відрізняються від усіх інших слідів, що охоплюються поняттям «сліди» у широкому розумінні, можна зробити висновок про те, що в криміналістичній техніці вчення про сліди злочину повинно складатися з двох розділів:

1) слідознавства як вчення про види слідів злочину у їх широкому розумінні та їх класифікації за походженням, характером слідоутворення, значенням у розслідуванні злочинів тощо;

2) трасології як самостійного вчення про сліди-відображення контактної взаємодії матеріальних об’єктів, їх ідентифікацію та діагностичне значення, методи і технічні засоби їх виявлення, фіксації, дослідження при провадженні в кримінальних справах.

В юридичній літературі така точка зору останнім часом набула визнання серед криміналістів і практичних працівників правоохоронних органів. Так, О.А. Кириченко та Ю.І. Литвин вчення про сліди у широкому значенні називають слідознавством, а у вузькому – власне трасологією [20, с.34-35].

Поняття «криміналістичні сліди» з точки зору їх змісту характеризується наступними ознаками:

1) слід – це, перш за все, відображення у матеріальній обстановці події злочину. Діалектичний матеріалізм, як одне з філософських вчень, переконливо довів, що матеріальний світ має властивість відображати ті явища та процеси, що відбуваються у його оточенні. Злочин не є винятком із цього загального закону, а слід злочину – це також частина матеріального світу;

2) слід – це відображення, виражене у змінах матеріальної дійсності. На ознаці змін ґрунтуються усі визначення поняття криміналістичного сліду. Зміни є центральною ланкою у механізмі вчинення злочину;

3) сліди є носіями інформації про зміни, які вносяться злочином в об’єктивну дійсність. Характер інформації, носієм якої є слід, не обмежується тільки ідентифікаційною інформацією, як це має місце у випадку із трасологічними слідами. Слід покликаний обслуговувати інформацією процес встановлення всіх сторін складу злочину, а також і пізнавальні процеси, що забезпечують його існування;

4) слід є сигнально-знаковим вираженням кримінально-правової та криміналістичної інформації, носієм якої він є. Оскільки знаку властива матеріальна природа, то значення знака-сліду полягає у тому, що за його участю матеріалізується інформація про слід. За знаковою природою сліду він конкретизується, знаходить речовинне вираження в матеріальній дійсності, в результаті чого знімається невизначеність інформаційних змін, які ним вносяться;

5) слід як знак виступає не тільки у суворо визначеній формі. Він може складатися з актуальних предметів, групи або низки предметів, процесів та явищ, їхніх властивостей і відношень, а також наявності або відсутності структурних зв’язків між ними. У понятті сліду привертає до себе увагу те, що матеріальний світ, що виступає перед нами у предметній формі, сприймається у вигляді властивостей і відношень, в яких знаходить своє відображення. Властивості, відношення та зв’язки мають якість знаковості та є носіями інформації;

6) сліди мають криміналістичну природу, оскільки, по-перше, вони утворюються при вчиненні злочину, а по-друге, суб’єктом їхнього пізнання є оперативні працівники, слідчі та криміналісти. Саме тому такі сліди носять назву «криміналістичні сліди».

На підставі викладеного можна дати наступне визначення досліджуваного поняття: криміналістичними слідами є матеріальні зміни, що з’являються в процесі вчинення злочину (кримінальної події) та містять об’єктивно відображені відомості про злочин, вивчаючи і використовуючи які слідчі органи можуть встановити істину у кримінальній справі.

2.2. Механізм утворення слідів злочину

Виникнення слідів як у вузькому, так і в широкому їх розумінні має свої закономірності. Пізнання цих закономірностей забезпечує швидке виявлення та правильне використання слідів у цілях встановлення обставин, що мають значення для справи, що розслідується або розглядається судом. Закономірності утворення слідів засновані на властивості відображення, яка, «будучи загальною властивістю матерії, обумовлена універсальною взаємодією предметів і процесів руху матерії, її просторово-часовою формою буття та структурністю» [2, с.81]. Результати взаємодії предметів проявляються у вигляді відбитків, які є